Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні 40,000 Headmen, виконавця - Traffic. Пісня з альбому John Barleycorn Must Die Deluxe Edition, у жанрі Иностранный рок
Дата випуску: 31.12.2009
Лейбл звукозапису: Universal-Island
Мова пісні: Англійська
40,000 Headmen(оригінал) |
Forty thousand headmen couldn’t make me change my mind |
If I had to take the choice between the deafman and the blind |
I know just where my feet should go and that’s enough for me |
I turned around and knocked them down and walked across the sea |
Hadn’t traveled very far when suddenly I saw |
Three small ships a-sailing out towards a distant shore |
So lighting up a cigarette I followed in pursuit |
And found a secret cave where they obviously stashed their loot |
Filling up my pockets, even stuffed it up my nose |
I must have weighed a hundred tons between my head and toes |
I ventured forth before the dawn had time to change its mind |
And soaring high above the clouds I found a golden shrine |
Laying down my treasure before the iron gate |
Quickly rang the bell hoping I hadn’t come too late |
But someone came along and told me not to waste my time |
And when I asked him who he was he said, 'Just look behind' |
So I turned around and forty thousand headmen bit the dirt |
Firing twenty shotguns each and man, it really hurt |
But luckily for me they had to stop and then reload |
And by the time they’d done that I was heading down the road |
(переклад) |
Сорок тисяч старост не змогли змусити мене передумати |
Якби мені довелося зробити вибір між глухим і сліпим |
Я знаю, куди повинні йти мої ноги, і цього мені достатньо |
Я розвернувся, збив їх і пішов через море |
Я не їздив дуже далеко, як раптом побачив |
Три невеликі кораблі пливуть до далекого берега |
Тож, запаливши сигарету, я пішов у погоню |
І знайшли таємну печеру, де вони, очевидно, сховали свою здобич |
Наповнював кишені, навіть набивав мій ніс |
Я мабуть важив сотню тонн між головою та пальцями ніг |
Я вийшов, перш ніж світанок встиг передумати |
І ширячи високо над хмарами, я знайшов золоту святиню |
Поклав мій скарб перед залізними воротами |
Швидко подзвонив, сподіваючись, що я не запізнився |
Але хтось підійшов і сказав мені не гаяти часу |
І коли я запитав його, хто він — він відказав: «Тільки подивись позаду» |
Тож я розвернувся, і сорок тисяч старост погризли землю |
Стріляючи по двадцять рушниць, це справді боляче |
Але, на моє щастя, їм довелося зупинитися, а потім перезавантажити |
І поки вони це зробили, я вже прямував по дорозі |