Переклад тексту пісні Ma Maria - TOTO

Ma Maria (оригінал)

Там за закатом идём в новый рассвет,
Там где молится улица,
Вера и правя завет
Там облаками спустившись с небес,
Чтобы помнила улица,
Чтобы равным был вес

Катилась по небу звезда, спалил с под рукава
Ни в лотерею ни в азарт не везёт, как всегда,
Я по ту сторону игры иду с парой ва-банк,
И из колонок моих снова шаит этот фанк (ой)
Там в дали где не был тополиный пух (ой)
Оставим позади, что непереносим на дух
Ведь мир и так пух, вот они мел на асфальт,
Но это было правда лет тридцать назад.

Там за закатом идём в новый рассвет,
Там где молится улица,
Вера и правя завет
Там облаками спустившись с небес,
Чтобы помнила улица,
Чтобы равным был вес

Ма Мария о, ма Мария о
Ма Мария о, ма Мария о
Ма Мария о, ма Мария о
Ма Мария о, ма Мария о

Стабильно видели не раз он профиль, он фас
Там на пустое не позаряться глядя на нас
И вновь показывая класс, под свет сафиты страз,
Расстанемся опять не понятым в который раз (эй),
Сколько было сказано в пылу тут фраз (эй),
И как их преукарсил потом пересказ,
Нашибает бойка иглами садят слова,
И снова саунд дожигает бумагу до тла.

Там за закатом идём в новый рассвет,
Там где молится улица,
Вера и правя завет
Там облаками спустившись с небес,
Чтобы помнила улица,
Чтобы равным был вес

Ма Мария о, ма Мария о
Ма Мария о, ма Мария о
Ма Мария о, ма Мария о
Ма Мария о, ма Мария о
Ма Мария о, ма Мария о

Ma Maria (переклад)

Там, де за обрієм сутінок кличе досвіток новий,
Де вулична молитва, мов дим, піднімається в небо,
Віра повстала, мов заповітний скрижаль,
Де хмари, як вісники, сходять з небесних палат,
Щоб пам’ять вулиці жила у витках кожної днини,
Щоб міра була між нами, як в зважених терезах,

Пливла по нічному зеніту зірка, таємна, з-під рукава,
Не щастить ні в азарті, ні в лотереї — як завше,
Я крокую по інший бік гри, тримаючи пару ва-банк,
І з колонок знову, тремтячи, лине цей фанковий танок (ой)
Там, де ніколи не кружляв тополиний пух (ой),
Залишімо за спиною усе, що душі не терпить,
Бо й так цей світ — пухкий, мов слід крейди на асфальті,
Та це було істинно тридцять років тому.

Там, де за обрієм сутінок кличе досвіток новий,
Де вулична молитва, мов дим, піднімається в небо,
Віра повстала, мов заповітний скрижаль,
Де хмари, як вісники, сходять з небесних палат,
Щоб пам’ять вулиці жила у витках кожної днини,
Щоб міра була між нами, як в зважених терезах,

Ма Марія о, ма Марія о
Ма Марія о, ма Марія о
Ма Марія о, ма Марія о
Ма Марія о, ма Марія о

Ми бачили не раз, як він змінює профіль на фас,
Там не прагнуть порожнечі, споглядаючи нас,
І знов під світлом страз, немов на престолі, ми граєм майстер-клас,
Знов залишимось не зрозумілими — вкотре, прощаючись (ей),
Скільки в жарі було тут слів, що пропалюють простір (ей),
І як їх спотворив переказ, несучи далі зміст,
Голки битв сідають словами у свіжих ранах,
І знову саунд догорає, спалюючи папір до попелу.

Там, де за обрієм сутінок кличе досвіток новий,
Де вулична молитва, мов дим, піднімається в небо,
Віра повстала, мов заповітний скрижаль,
Де хмари, як вісники, сходять з небесних палат,
Щоб пам’ять вулиці жила у витках кожної днини,
Щоб міра була між нами, як в зважених терезах,

Ма Марія о, ма Марія о
Ма Марія о, ма Марія о
Ма Марія о, ма Марія о
Ма Марія о, ма Марія о
Ма Марія о, ма Марія о