Переклад тексту пісні Свободная частица -

Свободная частица (оригінал)

Ты знаешь, Петя, я зауважал науку.
Сейчас такое злое время на дворе,
Страна не та уже давно, а скорость звука
Всё та же, что при батюшке царе.
Ах, как печально… На пеньке сидит ворона.
Пришли лопахины и вырубили сад.
Из вечных ценностей — один закон Кулона,
Да площадь круга всё ещё пи-эр-квадрат.
Народ стал счастлив, с непривычки мается.
Стабильность — кушай тюрю и толстей.
А вот Вселенная тихонько расширяется,
Причём без разрешения властей.
А нам бы взять в пример природу,
А нам бы возлюбить свободу.
Растёт сознательность и крепнет рубль,
И лишь мозги одни идут на убыль.
Все девять муз, рождённых Мнемозиной,
Удавлены верёвкой бельевой.
Жива лишь муза телевидения — это мужчина,
Но с женским торсом и ослиной головой.
Певица N пришла со свежим кавалером,
Актёр Счастливцев бросил пятую жену…
Какая ширь, масштаб Шекспира и Гомера —
Испытываешь гордость за страну.
Какой гламур, какие глянцевые лица!
Летит сквозь них элементарная частица,
Летит, как нож сквозь тесто,
Как сквозь пустое место.
Пустому месту не пристало пузыриться.
Эх, нам бы воспарить, как птицы,
Эх, нам бы взять пример с частицы!
Она свободна, жаль, её не видно —
Как гражданину это мне обидно.
Народ не в курсе, что на свете есть нейтрино
И дуализм корпускулярно-волновой.
Всем правит бог стяжательства — мужчина
С хорошим галстуком и волчьей головой.
А всё давно уже описано в скрижалях,
Забыли мы ветхозаветную мораль:
Во многих деньгах, Петя, многие печали,
Умножая деньги, умножаешь и печаль.
Аз, многогрешный, тоже — деятель культуры.
Алкаю денег, как все слабые натуры.
Мне стыдно, что алкаю,
И с горя я лакаю,
И пересчитываю, весь в слезах, купюры.
Мне б самому открыть чего-нибудь такое,
Ну — хоть закон переливания из порожнего в пустое.
Но курица не птица,
Я тоже не Капица,
Лежу, коплю в себе энергию покоя.
Хоть ты, частица, проявляй упрямство.
Давай, залётная, пронзай пространство!
Мы не способны: тюря есть, и ладно.
Как гражданину это мне досадно.
Летит нейтрино сквозь рогатки и препоны,
И за Можай его, нейтрино, не зашлют.
Закон Кулона не объявишь вне закона,
Ну разве что через Басманный суд.
Нет, Петя, рано упразднили инквизицию,
А ей бы поработать над страной,
Мы привлечём Джордано Бруно в оппозицию
За неимением оппозиции иной.
А по закону, Петя, третьему Ньютона,
Чем больше давят нас, тем крепче оборона.
Да здравствует наука!
Плесни за скорость звука,
За Менделеева плесни и Клапейрона.
И пусть цена потугам нашим три копейки,
Меняйте гимн, закон, устой, устав, уклад,
Но площадь круга ныне, присно и вовеки,
Упрямо, всем назло — пи-эр-квадрат.
Эх, нам бы воспарить, как птицы,
Эх, нам бы взять пример с частицы…
Она свободна!
Жаль, её не видно —
Как гражданину это мне обидно.

(переклад)

Ти знаєш, Петре, я поважав науку.
Зараз такий злий час на дворі,
Країна не та вже давно, а швидкість звуку
Все те, що при батюшці цареві.
Ах, як сумно… На пеньку сидить ворона.
Прийшли лопахини і вирубали сад.
З вічних цінностей — один закон Кулона,
Так площа кола все ще пі-ер-квадрат.
Народ став щасливим, з незвички мається.
Стабільність - їж тюрю і товсті.
А ось Всесвіт тихенько розширюється,
Причому без дозволу влади.
А нам би взяти в приклад природу,
А нам би полюбити свободу.
Зростає свідомість і міцніє рубль,
І лише мізки одні йдуть на спад.
Усі дев'ять муз, народжених Мнемозіною,
Задушені мотузкою білизняною.
Жива лише муза телебачення — це чоловік,
Але з жіночим торсом і ослячою головою.
Співачка N прийшла зі свіжим кавалером,
Актор Щасливців покинув п'яту дружину.
Яка широта, масштаб Шекспіра і Гомера
Переживаєш гордість за країну.
Який гламур, які глянсові обличчя!
Летить крізь них елементарна частка,
Летить, як ніж крізь тісто,
Як крізь пусте місце.
Пустому місцю не личить пузиритися.
Ех, нам би здійнятися, як птахи,
Ех, нам би взяти приклад з частки!
Вона вільна, шкода, її не видно —
Як громадянинові це мені прикро.
Народ не в курсі, що на світлі є нейтрино
І дуалізм корпускулярно-хвильовий.
Всім править бог користолюбства — чоловік
З гарною краваткою і вовчою головою.
А все давно вже описано в скрижалях,
Забули ми старозавітну мораль:
У багатьох грошах, Петре, багато печалі,
Помножуючи гроші, множиш і печаль.
Я, багатогрішний, теж — діяч культури.
Алкаю грошей, як усі слабкі натури.
Мені соромно, що хочу,
І з горя я лакаю,
І перераховую, весь у сльозах, купюри.
Мені самому відкрити чогось таке,
Ну — хоч закон переливання з порожнього в порожнє.
Але курка не птиця,
Я теж не Капіца,
Лежу, коплю в собі енергію спокою.
Хоч ти, частка, виявляй упертість.
Давай, залітна, пронизай простір!
Ми не здатні: тюря є, і добре.
Як громадянинові це мені прикро.
Летить нейтрино крізь рогатки і перепони,
І за Можай його, нейтрино, не зашлють.
Закон Кулона не оголосиш поза законом,
Ну хіба що через Басманний суд.
Ні, Петре, рано скасували інквізицію,
А ї би попрацювати над країною,
Ми залучимо Джордано Бруно в опозицію
Через відсутність опозиції інший.
А за законом, Петя, третьому Ньютона,
Чим більше тиснуть нас, тим міцніша оборона.
Нехай вітає наука!
Плісні за швидкість звуку,
За Мендєлєєва цвілі та Клапейрона.
І хай ціна потугам нашим три копійки,
Змінюйте гімн, закон, устій, статут, уклад,
Але площа кола нині, повсякчас і вічно,
Уперто, усім на зло — пі-ер-квадрат.
Ех, нам би здійнятися, як птахи,
Ех, нам би взяти приклад із частки...
Вона вільна!
Шкода, її не видно —
Як громадянинові це мені прикро.