Переклад тексту пісні Dai Nomadi - Talco

Dai Nomadi (оригінал)

Fiaccola breccia di un rogo
Che cerca conforto nell’aria
Una menzogna nel giogo
Di un giustizia sommaria
Dicono che i nomadi
Spensero il sol di una notte
Sciolta tra luoghi comuni e finte verità
Placida accolse le voglie
Di un verginità ormai svanita
La rabbia di un padre alle soglie
Spinse a un storia sbiadita
La notte che rendevano
Al sonno di una prima volta
È celata da un vago timore nell’aridità
Fredda mentì ingannevole
Nell’indecenza dissolta
I nomadi — disse — rapiron la mia nudità
Tardi affondò nel rimorso
Di una menzogna rapita
Da un’indolenza che ha perso
Ciò che ha più pudico in vita
Nel gioco di farneticar
Di un falso comune ora acceso
Da vano desio di diventar signora ma
Senza virtù nè dignità incapace di portarne il peso
E un fango su rami bruciati è la sua umanità
Nella terra di maschere affrante in TV
Di letarghi impuniti e di rabbiosi santi
Il silenzio nell’odio si imbeve
Di un fetido addio
Tra recinti gelosi di asserti virtù
Assuefatti a volgari timori degli altri
Caduti nell’argine greve
Di un marcio brusio
E nell’ora di non abbaiar
Nascosti nell’ipocrisia
Di ornar come vuoto a sè stante un cielo malato
Tra i nomadi la verità è
Appesa a una fotografia
Di una falsa cortigiana ed un campo bruciato

Dai Nomadi (переклад)

Прорив колу факелом
Хто шукає втіхи в повітрі
Брехня в ярмі
Про загальне правосуддя
Кажуть, кочівники
Одного разу вночі вони погасили сонце
Розчинений між кліше та брехливими істинами
Пласіда прийняла тягу
Про цноту, яка тепер зникла
Злість батька на порозі
Він підштовхнув до вицвілої історії
Ніч, яку вони зробили
До сну перший раз
Воно приховано невиразним страхом у посушливості
Холод брехав обманом
У розчиненій непристойності
Кочівники, - сказав він, - вкрали мою наготу
Тарді впав у каяття
Про викрадену брехню
Від лінощів, які він втратив
Що в житті скромніше
У грі марення
Тепер про фальшивий муніципалітет
Від марного бажання стати дамою але
Без чесноти чи гідності не в змозі нести тягар
А бруд на обгорілих гілках — це його людяність
У країні масок, розбитих по телевізору
Безкарної летаргії і розлючених святих
Тиша в ненависті просякнута
Про смердюче прощання
Між вольєрами заздрять нібито достоїнства
Залежність від вульгарних страхів інших
Упав у важкий насип
Від гнилого гулу
І в годину не гавкати
Прихований у лицемірстві
Прикрасити хворе небо як порожнє саме по собі
Серед кочівників правда є
Звисає з фотографії
Про фальшиву куртизанку і спалене поле