Переклад тексту пісні Sürgün - Selda Bağcan

Sürgün (оригінал)

Gökyüzünde, yeryüzünde
Gün doğdu mu, her gün ilk gün
Her gün aydınlıktır
Yoksa ümit her yer loş karanlıktır
Yar gurbette, can yürekte
Bir kafeste ne amansız
Sonsuz ayrılıktır geçmez zaman
Her gece hep aynıdır
Fırtınada, ak ayazda
Sürgün her yerde hep yalnızdır
Gül açsa da, kuş uçsa da
Görmez dargındır
Her durakta, her uykuda
Sürgün her nefeste yalnızdır
Her şafakta, her yudumda
Hasret sancıdır
Yol alsa da, ses duysa da, dağ aşsa da
Her adım son, her an son adımdır
Tek başına
Yalnızlık bir yankıdır
Yar gurbette, can yürekte
Bir kafeste ne amansız
Sonsuz ayrılıktır geçmez zaman
Her gece hep aynıdır
Fırtınada, ak ayazda
Sürgün her yerde hep yalnızdır
Gül açsa da, kuş uçsa da
Görmez dargındır
Her durakta, her uykuda
Sürgün her nefeste yalnızdır
Her şafakta, her yudumda
Hasret sancıdır
Fırtınada, ak ayazda
Sürgün her yerde hep yalnızdır
Gül açsa da, kuş uçsa da
Görmez dargındır
Her durakta, her uykuda
Sürgün her nefeste yalnızdır
Her şafakta, her yudumda
Hasret sancıdır

Sürgün (переклад)

Над обрієм і під землею
Коли світанок — кожен день немов уперше
У кожнім дні горить повітря світлом
А якщо згасла віра — світ навколо, наче імла в підземеллі
Ти — десь у вигнанні, душа моя — у грудях, як жар у стисканій руці
У цім просторі — клітка люта, безжальна
Не має кінця вигнання — і час застиг, як крижаний потік
Щоночі — одна й та сама тьма, застигла, мов скам’янілий спогад
В бурі й срібній мерзлоті
Вигнанець — на всіх перехрестях самотній, мов лід на безлюдді
Хай навіть розцвітає троянда, хай зривається птах у піднебесся
Мій погляд не бачить — і серце натягнуте, мов струна образи
На кожній зупинці, в кожному забутому сні
Вигнанець у кожному подиху — відлуння самотності
У кожній зорі, у кожному ковтку ранку
Туга — жало, що пронизує серце, як крига
Навіть якщо рушити шляхом, навіть якщо почую твій голос, навіть якщо гору здолаю
Кожен крок — останній, кожна мить — рубіж, за яким порожнеча
Самотній
Самота — це відлуння у темних печерах душі
Ти — десь у вигнанні, душа моя — у грудях, як жар у стисканій руці
У цім просторі — клітка люта, безжальна
Не має кінця вигнання — і час застиг, як крижаний потік
Щоночі — одна й та сама тьма, застигла, мов скам’янілий спогад
В бурі й срібній мерзлоті
Вигнанець — на всіх перехрестях самотній, мов лід на безлюдді
Хай навіть розцвітає троянда, хай зривається птах у піднебесся
Мій погляд не бачить — і серце натягнуте, мов струна образи
На кожній зупинці, в кожному забутому сні
Вигнанець у кожному подиху — відлуння самотності
У кожній зорі, у кожному ковтку ранку
Туга — жало, що пронизує серце, як крига
В бурі й срібній мерзлоті
Вигнанець — на всіх перехрестях самотній, мов лід на безлюдді
Хай навіть розцвітає троянда, хай зривається птах у піднебесся
Мій погляд не бачить — і серце натягнуте, мов струна образи
На кожній зупинці, в кожному забутому сні
Вигнанець у кожному подиху — відлуння самотності
У кожній зорі, у кожному ковтку ранку
Туга — жало, що пронизує серце, як крига