Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Саботаж, виконавця - Ругер. Пісня з альбому Коллектив урбанической лирики, у жанрі Альтернатива
Дата випуску: 07.05.2023
Лейбл звукозапису: Tunecore
Мова пісні: Російська мова
Саботаж(оригінал) |
Здравствуй, мой город, город без лица, |
У тебя нет начала, у тебя нет конца, |
Мне нравится твоя урбаническая лень, |
Где-то там в твоих джунглях, потерялась моя тень. |
Ты разрастаешься вширь, ты рвешься в облака, |
Ты плодишь своих детей из бетона и стекла, |
Ты напрасно мне пытаешься внушить патриотизм, |
Я лишь мелкий паразит, что портит твой организм… |
И ты смотришь на меня миллионом окон-глаз, |
И скучаешь под пасмурного неба рассказ, |
Оно невнятно рассказало, что не долог его век, |
И мелкий дождь превратился в мерзкий, мокрый снег. |
Я шагаю в желтом свете одуревших фонарей, |
А впереди шум машин и темнота аллей, |
И где-то далеко я слышу крики пьяной гопоты, |
И жду что кто-то мне навстречу вдруг шагнет из темноты. |
Ты уже плюнул на все, в твоих мозгах маргарин, |
И вот опять по твоим венам пошел героин, |
И когда твой шумный день сменяет злая ночь, |
Ты вспоминаешь тех, кто навсегда ушел прочь |
И ты хотел бы зарыдать, но дождь плачет за тебя, |
Смывая с тротуара кровь вчерашнего дня… |
(переклад) |
Привіт, моє місто, місто без обличчя, |
У тебе немає початку, у тебе немає кінця, |
Мені подобається твоя урбанічна лінь, |
Десь там у твоїх джунглях, загубилася моя тінь. |
Ти розростаєшся вшир, ти рвешся в хмари, |
Ти плодиш своїх дітей з бетону і скла, |
Ти даремно мені намагаєшся навіяти патріотизм, |
Я лише дрібний паразит, що псує твій організм… |
І ти дивишся на мені мільйоном вікон-очей, |
І сумуєш під похмурого неба оповідання, |
Воно невиразно розповіло, що не довший його вік, |
І дрібний дощ перетворився на мерзенний, мокрий сніг. |
Я крокую в жовтому світлі одурілих ліхтарів, |
А попереду шум машин і темрява алей, |
І десь далеко я чую крики п'яної гопоти, |
І що хтось мені назустріч раптом зробить крок з темряви. |
Ти вже плюнув на все, у твоїх мізках маргарин, |
І ось знову за твоїми венами пішов героїн, |
І коли твій шумний день змінює зла ніч, |
Ти згадуєш тих, хто назавжди пішов геть |
І ти хотів би заридати, але дощ плаче за тебе, |
Змиваючи з тротуару кров учорашнього дня… |