| А під утро був дощ, серед листви він шуршал,
|
| На рассвете коней ми седлали,
|
| Кто молился, а кто-то угрюмо молчал,
|
| Отчий край ми навек покидали.
|
| Горстку рОдной земли, завязав в узел,
|
| Ближе к сердцу вложил под рубаху,
|
| Взгляд прощальний я бросил на свій хуторок,
|
| И поглубже надвинул папаху.
|
| И, верхами, на запад, сквозь брызг пелену,
|
| Розпрощавшись з рідною уезжали,
|
| Ми на ту розпрокляту тридцять війну,
|
| Что позднее Гражданской назвали.
|
| За два роки пройшли ми немало дорог,
|
| Багато вірних друзів втратили,
|
| А в очах все стоїть під дощем хуторок,
|
| Мать в поспешно наброшенной шалі.
|
| І коли нас увезли вдали кораблі,
|
| На прощанье гудками рыдая,
|
| Я сжимал в кулаке горсть родимой земли,
|
| Память горькую Отчего края.
|
| Коли ми були на війні,
|
| Коли ми були на війні,
|
| Там кожен думав про свою
|
| Любимой или о жене.
|
| І я б теж міг думати,
|
| І я б теж міг думати,
|
| Когда на трубочку глядел,
|
| На голубой ее дымок.
|
| Но я не думав ні про чём,
|
| Но я не думав ні про чём,
|
| Я тільки трубочку курил
|
| С турецьким горьким табачком.
|
| Як ти коли-то мене лгала,
|
| Як ти коли-то мене лгала,
|
| Но сердце девичье своё
|
| Навек другому віддала.
|
| Я тільки вірною пулі жду,
|
| Я тільки вірною пулі жду,
|
| Что утолит печаль мою
|
| И пресечёт нашу вражду.
|
| Коли ми будем на війні,
|
| Коли ми будем на війні,
|
| Навстречу пулям полечу
|
| На ворону своём коне.
|
| Но тільки смерть не для мене,
|
| Да, видно, смерть не для мене,
|
| И снова конь моей вороной
|
| Меня виносить із огня. |