| Якщо би не ти я би жити втомився
|
| Я так довго йшов, я тебе шукав
|
| В ребрях порожнечі, в море суєти
|
| Світ би довго спав якщо б не ти
|
| Дощ змиває туш з вій
|
| Цієї ночі ми з тобою немов птахи
|
| Говоримо не про чимось співаємо, ніч нам дарує вогні.
|
| Руку мені дай я тебе відведу,
|
| Те, що не можна знайти я, знайду
|
| Для тебе все що хочеш, все що можу, все, що відкине лихо.
|
| У милих очах я розвію страх
|
| Ти залишиш помаду свою на губах
|
| І забувши про все тихо заснем, щоб залишитися вдвох.
|
| Гріє місяць через скло вікна
|
| Наше кохання не достане до дна
|
| Вона пахне травою вона буде ячна весна.
|
| Якщо би не ти я би жити втомився
|
| Я так довго йшов, я тебе шукав
|
| В ребрях порожнечі, в море суєти
|
| Світ би довго спав якщо б не ти
|
| Ніч, недопалки, зім'ята постіль
|
| За порогом люди вдихають квітень,
|
| Але, а наші тіла, ніч заплела їх не розплутати тепер.
|
| Льється вода втікаючи від дахів
|
| Все в цьому світі тобою лише дихає
|
| Ти даруєш спокій торкаючись рукою тому хто тебе чує.
|
| Дай мені дорогу до дверей я увійду
|
| Якщо пражени я не піду
|
| Якщо забудеш я буду сном, тільки би тільки ми були вдвох.
|
| Тільки би ніч ця довша була
|
| Наше кохання не згоріло вщент,
|
| Та, що пахне травою, та що залишиться вічною весною.
|
| Ранок нам ніжно ляже на плечі
|
| Сонце проміння запалить немов свічки
|
| Ніч не шкодуй, цю ніч ми повернемо
|
| Головне що би ми були удвох, головне що би ми були удвох!
|
| Головне що би ми були вдвох казковою ніччю, казковим днем...
|
| У милих очах я розвію страх
|
| Ти залишиш помаду свою на губах
|
| І забувши про все тихо заснемо що би залишитися вдвох
|
| Гріє місяць через скло вікна, наше кохання не дістане до дна
|
| Вона пахне травою вона буде вічною весною.
|
| Якщо б не ти, якщо б не ти ...
|
| Якщо би не ти я би жити втомився
|
| Я так довго йшов, я тебе шукав
|
| В ребрях порожнечі, в море суєти
|
| Світ би довго спав якщо б не ти |