| Якщо би не ти я би жити втомився
 | 
| Я так довго йшов, я тебе шукав
 | 
| В ребрях порожнечі, в море суєти
 | 
| Світ би довго спав якщо б не ти
 | 
| Дощ змиває туш з вій
 | 
| Цієї ночі ми з тобою немов птахи
 | 
| Говоримо не про чимось співаємо, ніч нам дарує вогні.
 | 
| Руку мені дай я тебе відведу,
 | 
| Те, що не можна знайти я, знайду
 | 
| Для тебе все що хочеш, все що можу, все, що відкине лихо.
 | 
| У милих очах я розвію страх
 | 
| Ти залишиш помаду свою на губах
 | 
| І забувши про все тихо заснем, щоб залишитися вдвох.
 | 
| Гріє місяць через скло вікна
 | 
| Наше кохання не достане до дна
 | 
| Вона пахне травою вона буде ячна весна.
 | 
| Якщо би не ти я би жити втомився
 | 
| Я так довго йшов, я тебе шукав
 | 
| В ребрях порожнечі, в море суєти
 | 
| Світ би довго спав якщо б не ти
 | 
| Ніч, недопалки, зім'ята постіль
 | 
| За порогом люди вдихають квітень,
 | 
| Але, а наші тіла, ніч заплела їх не розплутати тепер.
 | 
| Льється вода втікаючи від дахів
 | 
| Все в цьому світі тобою лише дихає
 | 
| Ти даруєш спокій торкаючись рукою тому хто тебе чує.
 | 
| Дай мені дорогу до дверей я увійду
 | 
| Якщо пражени я не піду
 | 
| Якщо забудеш я буду сном, тільки би тільки ми були вдвох.
 | 
| Тільки би ніч ця довша була
 | 
| Наше кохання не згоріло вщент,
 | 
| Та, що пахне травою, та що залишиться вічною весною.
 | 
| Ранок нам ніжно ляже на плечі
 | 
| Сонце проміння запалить немов свічки
 | 
| Ніч не шкодуй, цю ніч ми повернемо
 | 
| Головне що би ми були удвох, головне що би ми були удвох!
 | 
| Головне що би ми були вдвох казковою ніччю, казковим днем...
 | 
| У милих очах я розвію страх
 | 
| Ти залишиш помаду свою на губах
 | 
| І забувши про все тихо заснемо що би залишитися вдвох
 | 
| Гріє місяць через скло вікна, наше кохання не дістане до дна
 | 
| Вона пахне травою вона буде вічною весною.
 | 
| Якщо б не ти, якщо б не ти ...
 | 
| Якщо би не ти я би жити втомився
 | 
| Я так довго йшов, я тебе шукав
 | 
| В ребрях порожнечі, в море суєти
 | 
| Світ би довго спав якщо б не ти |