| Я задавала питання небу,
|
| Але не отримала відповіді.
|
| Пробач!
|
| Гарячий чай не гріє, якщо в серці зайнято,
|
| Ключем від усіх дверей не відімкнути твої віконниці.
|
| Ту, що в дзеркалі і ту, що навпаки,
|
| Побачивши тигра не поспішай, ти сховай свої пазурі.
|
| Схожі начебто, але тільки коли спимо в одиночку,
|
| Замість відповіді вважаємо, скільки поставлено точок.
|
| Замість фраз порожніх, що замінюють морози,
|
| Щоб бути іншими, придумали свою азбуку Морзе.
|
| Виявилося так просто любити, але не прощати.
|
| Клястися, летіти і як камінь падати.
|
| Страждати. |
| Знайти. |
| І знову втратити,
|
| Чекати на той вогонь, що так повільно тане.
|
| Приспів:
|
| Але я люблю лише твої плечі.
|
| Я ніжність вічності.
|
| Ніколи не згорять свічки.
|
| Я млечність безтурботності.
|
| Ти не бачиш моїх сліз,
|
| А я ночами не приховую.
|
| Ти не повинен піти в країну мрій.
|
| Я так сильно по тобі
|
| Сумую, сумую…
|
| Сильні руки зігрівали мою душу,
|
| Слова «люблю» і «більше мені ніхто не потрібен».
|
| На нолю рими, ти серце не обдуриш,
|
| Побачивши тебе соромлюся, немов таю.
|
| А іноді мені здається, що ти не ти,
|
| Що краще бути однією, в обіймах порожнечі.
|
| Що з нами буде, якщо далі не можу
|
| І не хочу бути частиною цієї фальші.
|
| Ти ніби би зі мною, але так далеко,
|
| Зрозумій, кулечко, мені не потрібен ніхто.
|
| Давай відчинимо двері в нашу кращу казку,
|
| Життя для кохання. |
| Кохання без масок.
|
| Приспів:
|
| Але я люблю лише твої плечі.
|
| Я ніжність вічності.
|
| Ніколи не згорять свічки.
|
| Я млечність безтурботності.
|
| Ти не бачиш моїх сліз,
|
| А я ночами не приховую.
|
| Ти не повинен піти в країну мрій.
|
| Я так сильно по тобі
|
| Сумую, сумую… |