Переклад тексту пісні Детство - Максим Заяц

Детство (оригінал)

Детство давно позади, но все же
Часто мы так на детей похожи:
Все еще учимся жить и можем
Верить порой в чудеса.
Возраст не важен по идее,
Мы не стареем в самом деле.
Лишь за неделей бежит неделя,
Куда - я не понял сам.
А нам так нужно порою назад вернуться
В мир без больших забот.
Мы словно видим сон, и нельзя проснуться,
Но слышим - он нас зовет.
Туда где выше деревья и в старом сквере
Виден издали наших окон свет.
Там ждут и вечером не закрывают двери,
Но нас почему-то нет...
Дом новый пахнет бетоном и краской.
Двор весь усыпан листвой как в сказке.
Мир непрерывно меняет маски -
Скоро придет зима.
В школе все тихо и привычно,
Физика - "тройка", физра - "отлично".
И Ленка с девятого как обычно
Еще позвонит сама.
А нам так нужно порою назад вернуться
В мир без больших забот.
Мы словно видим сон, и нельзя проснуться,
Но слышим - он нас зовет.
Туда где выше деревья и в старом сквере
Виден издали наших окон свет.
Там ждут и вечером не закрывают двери,
Но нас почему-то нет...
Стали мы старше и поняли все же,
Что люди и страны очень похожи,
Герои, злодеи, принцессы тоже
и просто обычный люд.
Дела нормально и вроде все в порядке,
Дом и работа, любовь в остатке.
Так и написано в школьной тетрадке:
«Взрослые часто врут».
А нам так нужно порою назад вернуться
В мир без больших забот.
Мы словно видим сон, и нельзя проснуться,
Но слышим - он нас зовет.
Туда где выше деревья и в старом сквере
Виден издали наших окон свет.
Там ждут и вечером не закрывают двери,
Но нас почему-то нет...

Детство (переклад)

Дитинство давно позаду, але все-таки
Часто ми так на дітей схожі:
Все ще вчимося жити і можемо
Вірити часом у дива.
Вік не важливий за ідеєю,
Ми не старіємо насправді.
Лише за тижнем біжить тиждень,
Куди – я не зрозумів сам.
А нам так треба часом назад повернутися
Світ без великих турбот.
Ми ніби бачимо сон, і не можна прокинутися,
Але чуємо – він нас кличе.
Туди де вище дерева та у старому сквері
Видно здалеку наших вікон світло.
Там чекають і ввечері не зачиняють двері,
Але нас чомусь немає.
Будинок новий пахне бетоном та фарбою.
Двір увесь усипаний листям, як у казці.
Світ безперервно змінює маски -
Незабаром прийде зима.
У школі все тихо та звично,
Фізика - "трійка", фізра - "відмінно".
І Ленка з дев'ятого як завжди
Ще зателефонує сама.
А нам так треба часом назад повернутися
Світ без великих турбот.
Ми ніби бачимо сон, і не можна прокинутися,
Але чуємо – він нас кличе.
Туди де вище дерева та у старому сквері
Видно здалеку наших вікон світло.
Там чекають і ввечері не зачиняють двері,
Але нас чомусь немає.
Стали ми старші і зрозуміли все ж таки,
Що люди та країни дуже схожі,
Герої, лиходії, принцеси теж
і просто простий народ.
Справи нормально і начебто все гаразд,
Будинок та робота, любов у залишку.
Так і написано у шкільному зошиті:
«Дорослі часто брешуть».
А нам так треба часом назад повернутися
Світ без великих турбот.
Ми ніби бачимо сон, і не можна прокинутися,
Але чуємо – він нас кличе.
Туди де вище дерева та у старому сквері
Видно здалеку наших вікон світло.
Там чекають і ввечері не зачиняють двері,
Але нас чомусь немає.