| Образ з Картин, я той, диригент, у плоті!
|
| Хотіли марш Мендельсона, вибач її!
|
| Ось ваш марш, похоронний, зі старих пластин!
|
| По шість гвоздик, подарує небесний касир, зробите з ним.
|
| Злетіть з ним, і пох*й, що крила в бруді,
|
| Він навчив її, вона мені очима пидит ...
|
| Хочеться в вальсі вести, але я на жаль запізнився,
|
| Не марновірна, але так на всякий пальці схрестить
|
| А в мислах сто павутин, і наш з ній стогін вщух,
|
| І нам залишилося напевно лише тикнути «stop» і піти!
|
| Зник азарт, коли спалив пі*деж по очах,
|
| Так, були почуття, мабуть, але «до тієї дівчинки, в бантах»!
|
| Це фінал, я перекритий твій творчий кран,
|
| Або фонтан, і замість серця тепер імплантант,
|
| Я по фронтам, адже прої*алась моя теплота,
|
| Але ткну рестарт, щоб ти згадала грому гуркіт!
|
| Час протікав там, паралельні мутки з типом,
|
| Рвала листа і пояснювала «цей рух-рефлекторн».
|
| Чую нутром, що мешкає ковтає скло,
|
| Іди босоніж, тільки на щастя, на небі сьомому.
|
| На видиху заспівай, адже у твоєму тілі пульсує кров?
|
| Пульсує, сильно, подивимося, на ось лезом, розкрий.
|
| Любив начебто трансерфінг за законами Ньютона!
|
| Але хову тебе гарно, під залпи салютні...
|
| Хай криє тебе, під цей марш похоронний,
|
| Ноти мінорні, колись їй грав перебором,
|
| Вбий абортом у собі всі ці почуття ганебні,
|
| Було так здорово, як укол метадону.
|
| Душу рвало так, було багато «дворових балонок».
|
| Всі типу горді принцеси, смокчуть, але в коронах.
|
| Лише документи wordа пам'ятають всіх блядей розвальцьованих,
|
| Став фантомом, ну, а ви з ним закінчуйте синхронно ...
|
| Я ж лиходійний, а в душі тепер будинок з приведеннями,
|
| Ну, а в твоїй душі посібники актрис колізейних!
|
| Душевно плавишся, ти даремно зараз мурашками палишся.
|
| Під ці танці п'яних пальців на клавішах.
|
| Я знаю я в її крові, захочеш випустити, ось лови.
|
| У нас з|із| в|п'ять поверхів олімп, летимо! |