| Перший Куплет:
|
| У місті, де більшості робити в принципі нехуй,
|
| Не сказав би так те, хто на курчавому повз проїхав,
|
| Не сказав би так я якщо не чув це дихання луни,
|
| За косар із ліхтарикам у теху текст, як малява заїхав,
|
| Спустився з опочки вгору, піхом я,
|
| Це успіх і краю, нехай сидять удома троять,
|
| Для них монолог наш троян, в цей отрута віра моя ймовірна,
|
| Вивів усі темні плями, на сході встали всі сплять,
|
| Від машинки до п'яти, як пси всі хочуть нас оптявкати,
|
| Дивись виходить що, на таборі оформляється сявка,
|
| А з вагоном паперу то процедури висять і не сядуть,
|
| Для мене ви всі друзі, для вас я в яблуках порося,
|
| Спасибі батькам, що життя подарували мене не спитаючи,
|
| Зв'язки мої голосять, соціальним 1? |
| лося,
|
| Чуєш вася сядь, життя вирує пишнотою все,
|
| Носа не вішай все зважуй,
|
| Темп у життя і правда що скажений,
|
| Роки пролетять вивалиш пішаки, але без поспіху живи,
|
| Вмій бачити в поблизу, вмій передбачати дороги в бруді,
|
| Заїжджаючи в зиму май запасну по сезону гуму,
|
| Заліз у трясовину, не думай трястись, вилазь і хрестись,
|
| Зуби стисні не дай погребти, ми недаремно тут виснем,
|
| Російський текст оповідний,
|
| Це не реп чорний де за вага заарештували всіх,
|
| За траву і кекс присіли, життя великі каруселі,
|
| Пристібайся, а то сел він бля,
|
| Другий Куплет:
|
| Я виберу бік, ти натиснеш плей і плівка розкрутитися,
|
| Пісня знайома, але сказати назву не вийти,
|
| Моє кіно йде без озвучки нахуй слова,
|
| Музика крутіше, хлопців скручують,
|
| Ми влаштували шлях, життя дало прочухана,
|
| А ви самі спробуйте цей світ чіпати зі знаку,
|
| Дихати на повні груди не йти на свідомість під купою тиску,
|
| Мій час це мій злочин моєї ліні сумніву і прощення немає,
|
| Є тільки вчинки, поки біт по вуху постукує,
|
| Я тут десь у порту або в межах всієї неосяжної,
|
| Мало кого хотів би обійняти і від цього неприємно,
|
| Якщо бувало обм'як на себе злився в першу чергу,
|
| І писав вам свої думки під біт нерозбірливим почерком,
|
| Люблю, коли душу рве в клапті від точкових фраз,
|
| І блиски ваших уточених очей, що дивляться на нас як у себе,
|
| Хлопців не треба марно прозебати — це космонавти ебати! |