| Перший Куплет:
|
| За горизонтом нічого не бачити,
|
| Тільки водна гладь і химерних сопок малюнки.
|
| Жадібно заливають форсунки,
|
| Ми обженемо сонце за добу.
|
| І на всій земній кулі,
|
| Щоб ніхто не заважав.
|
| Хтось сказав це хімія, любов хитра так.
|
| Любов не наводить лад, розводить бардак.
|
| Ще штамп і шлюб, але це ваще борода.
|
| А ніч яскраво-темна, вона ярмарок сну.
|
| І вона не лишиться з нами, якщо відкриті очі,
|
| Ось би і з нею не вийшло все так само.
|
| Досвід приходить зі стажем,
|
| А коли приходить то вона одним поглядом осідає,
|
| І ти сука, як маленький хлопчик танеш.
|
| По клацанню її пальчиків щастя зараз сиджу спантеличений,
|
| У житті так багато завдань ще багато чого позначу.
|
| Здачі не треба є понт — немає душі,
|
| Ебать часи аура засмічена.
|
| Де країна, де цілі?
|
| Ким населена чим сильна?
|
| За горизонтом нічого не бачити,
|
| Хотіли літати, але тільки повзати підстати.
|
| Уяви ким можна тут стати.
|
| Другий Куплет:
|
| За моїм горизонтом кохання,
|
| Для неї я потрібен будь-який.
|
| Це війна і тобою, її я забираю з собою.
|
| Мене веде Бог, без нього відведуть нас за бою з'їдять.
|
| Мені похуй що навколо все пиздять,
|
| Я просто люблю тебе, але щастя зі мною не шукай,
|
| Соціально я жебрак, але без репчика днище ваще,
|
| Приїдемо сюди ще спекотні стояти.
|
| Звичайно хочу тебе шалено рідну обійняти,
|
| Час тільки допомагав зрозуміти.
|
| Що день у день без тебе незрозумілий,
|
| На нашому білому стільки забілів і плям.
|
| Чесно від такого прокольчика збожеволів,
|
| Злетів з петель нахуй, не що на мілину сіл,
|
| На дні опустився і тільки Всевишній спустився допоміг.
|
| Адже завжди міг, якщо замовк, то замок.
|
| Коротше все нормалізувалося само,
|
| Не без зусиль звичайно, але під ним ходжу ще грішним я.
|
| Я відрізав все до, так навчало з нами дзюдо.
|
| Що буде з нами потім невідомо,
|
| Але я скористаюся навіть секундочкою.
|
| Проведеною разом. |