| Згадайте день, коли почалася наша подорож
|
| Це провело нас в усі роки?
|
| Пішов нашим шляхом і втопив нашу мрію
|
| Здавалося таким реальним
|
| Молоді й чуйні, як квіти навесні
|
| Ніколи не думати і не боятися
|
| Щоб всі квіти з часом зів’яли
|
| Глибоко в темряві нескінченної ночі
|
| У небі прогримів грім
|
| Шок блискавки, що влучила в наші серця
|
| Розпалив би незборний вогонь
|
| Пропалюючи глибокі діри в наших душах
|
| Обличчя всі в сльозах
|
| Ці рани ніколи не можна було вилікувати
|
| А тепер я прокинувся, прокинувся, знищений
|
| Повернувшись сюди в реальність
|
| Зруйнований цим безладом, який ми створили
|
| І що від цієї мрії нічого не залишилося
|
| Коротко ми проживемо, а високо ми помремо
|
| Посмішки, які ми фальсифікували, і всі сльози, які ми приховували
|
| Поверни мені цю давно забуту пісню
|
| Тож я можу виспівати це
|
| Якби не ви, я був би в іншому місці
|
| На краще чи гірше, я не знаю
|
| Розлучилися наші шляхи в очах бурі
|
| Початок нового епізоду
|
| А тепер я прокинувся, прокинувся, знищений
|
| Повернувшись сюди в реальність
|
| Зруйнований цим безладом, який ми створили
|
| І що від цієї мрії нічого не залишилося
|
| Ці мрії мали тривати вічно
|
| Найважче було прокинутися
|
| Я почуваюся зрадженим, ображеним і покинутим
|
| Усі самотні, темні думки та мій біль
|
| Коротко ми проживемо, а високо ми помремо
|
| Посмішки, які ми фальсифікували, і всі сльози, які ми приховували
|
| Поверни мені цю давно забуту пісню
|
| Тож я можу виспівати це |