| Час — річка, яка тече нескінченно
|
| А життя — це шепіт, поцілунок у сні
|
| За світлом багаття танцюють тіні
|
| І всі духи ночі нагадують нам:
|
| Ми не самотні
|
| Завтра: скоро зійде сонце
|
| І вчорашній день поруч з нами
|
| І це ніколи не буває далеко
|
| Якщо ви послухаєте вітер, ви почуєте мене знову
|
| Навіть коли мене не буде, ви все ще можете почути пісню
|
| Високо на деревах, пересуваючись крізь листя
|
| Слухай вітер, моєму не кінця…
|
| Любов — це назавжди нерозривне коло
|
| Пори року постійно змінюються; |
| це завжди залишається
|
| Весна розтопить сніги зими
|
| А літо дарує нам світлі дні
|
| Так довго, поки осінь не згасне
|
| Згадайте звук сміху
|
| Ми вдвох бігали по луках
|
| Ми все-таки думали, що наші серця можуть розірватися
|
| Якщо ви послухаєте вітер, ви почуєте мене знову
|
| Навіть коли мене не буде, ви все ще можете почути пісню
|
| Високо на деревах, пересуваючись крізь листя
|
| Слухай вітер, і я пошлю тобі свою любов
|
| Слухайте вітер, де небо зустрічається із землею
|
| Я насправді не пішов, я був тут весь час
|
| Високо на деревах у звуку листя
|
| Слухай вітер, моєму краю немає…
|
| Час — річка, що тече до моря
|
| А життя — це шепіт, поцілунок у сні. |