| Бывай, абуджаная сэрцам, дарагая,
| До побачення, розбуджене серце, люба,
|
| Чаму так горка? | Чому так гірко? |
| Не магу я зразумець...
| я не можу зрозуміти...
|
| Шкада заранкі мне, што ў небе дагарае
| Мені шкода вранці, що небо горить
|
| На ўсходзе дня майго, якому ружавець.
| На сході мого дня, який рожевий.
|
| Пайшла, ніколі ўжо не вернешся, Алеся.
| Пішов, ти ніколи не повернешся, Алесю.
|
| Бывай смуглявая, каханая, бывай.
| До побачення темношкірий, милий, до побачення.
|
| Стаю на ростанях былых, а з паднябесься
| Вони стоять на перехресті колишніх, і з небес
|
| Самотным жаўранкам зьвініць і плача май.
| Дзвонять і плачуть травень самотні жайворонки.
|
| Пайшла, пакінуўшы мне золкі і туманы,
| Пішов, залишивши мені попіл і туман,
|
| Палынны жаль смугой ахутаных дарог.
| Полин шкода обвитих провулками доріг.
|
| Каб я хвілінаю нанесеныя раны
| До тієї хвилини, коли я завдав рани
|
| Гадами ў сэрцы заглушыць сваім ня мог.
| Роками в серці не міг заглушити його.
|
| Пайшла, ніколі ўжо не вернешся, Алеся.
| Пішов, ти ніколи не повернешся, Алесю.
|
| Бывай смуглявая, каханая, бывай.
| До побачення темношкірий, милий, до побачення.
|
| Стаю на ростанях былых, а з паднябесься
| Вони стоять на перехресті колишніх, і з небес
|
| Самотным жаўранкам зьвініць і плача май | Дзвонять і плачуть травень самотні жайворонки |