Переклад тексту пісні Forgot Yesterday, Am Today and Will Be Tomorrow -

Forgot Yesterday, Am Today and Will Be Tomorrow (оригінал)

иногда мне кажется, что здесь уже ничего не будет
не вырастет, не случится, не появятся новые люди
что надо накрыть город огромным одеялом
чтоб все наконец уснули, и можно было начать сначала
то, куда все идет — одна большая ошибка
город похож на корову, с которой снимают сливки
три с половиной человека, лишенных всякой окраски
тонут в одном болоте, рассказывая друг другу сказки
и ничего не работает, не живет, не дышит
все смотрят себе под ноги — никто никого не слышит
никто ничего не говорит — рот заполнен деньгами
улицы набухают уродливыми домами
и это не песня протеста, просто само выходит
когда до краев наполняется — начинается половодье
невозможно держать в себе столько дерьма и не стать его частью
сбились прицелы, я уже не знаю где счастье
и не на что опереться — земля из-под ног уходит
я стал частью мира, от которого меня воротит
в голове — каша, под ногами — болото
я обманываю сам себя, держу за идиота
и у меня все в порядке: мне хватает работы и денег
то, чего еще нет — следствие только природной лени,
но иногда мне страшно, когда я думаю о том, что дальше
даже сейчас я чувствую в голосе привкус легкой фальши
я хочу замереть, встать, приглядеться
посмотреть, что осталось там, где-то, запрятанным в сердце
набрать там на пару хороших песен
без этого просто не интересно
будет звучать голос
будут рождаться звуки
будут лететь в космос
и прям к тебе в руки.

(переклад)

іноді мені здається, що тут уже нічого не буде
не виросте, не станеться, не з'являться нові люди
що треба накрити місто величезною ковдрою
щоб усі нарешті заснули, і можна було почати спочатку
те, куди все йде — одна велика помилка
місто схоже на корову, з якої знімають вершки
три з половиною людини, позбавлених будь-якого забарвлення
тонуть в одному болоті, розповідаючи один одному казки
і нічого не працює, не живе, не дихає
всі дивляться собі під ноги — ніхто нікого не чує
ніхто нічого не говорить — рот заповнений грошима
вулиці набухають потворними будинками
і це не пісня протесту, просто саме виходить
коли до країв наповнюється починається повінь
неможливо тримати в собі стільки лайна і не стати його частиною
збилися приціли, я вже не знаю де щастя
і не на що спертися — земля з-під ніг йде
я став частиною світу, від якого мене верне
в голові — каша, під ногами — болото
я обманюю сам себе, тримаю за ідіота
і у мене все в порядку: мені вистачає роботи і грошей
те, чого ще немає — наслідок лише природної лінощів,
але іноді мені страшно, коли я думаю про те, що далі
навіть зараз я відчуваю в голосі присмак легкої фальші
я хочу завмерти, встати, придивитися
подивитися, що залишилося там, десь, захованим у серці
набрати там на пару хороших пісень
без цього просто не цікаво
звучатиме голос
народжуватимуться звуки
летітимуть у космос
і прям до тебе в руки.