Переклад тексту пісні По пятам - Fike, Jambazi

По пятам (оригінал)

Я тебя не буду по пятам искать,
Чтобы днями и ночами сна не знать.
Я тебя не буду как и раньше ждать,
Чтобы вновь понять, что могу потерять.
Я тебя не буду ни о чём просить,
Я тебе не нужен чтобы дальше жить.
Я б наверняка смог тебя забыть,
Но ты всегда готова меня простить.
Полетим к пучине этих дней,
Пламенем пылая сгорая в ней.
Принимать жар тех диких ночей,
И вновь решать кто из нас сильней.
Если вновь смогу тебя обрести,
Знаю то, что не смогу отпустить.
Я опять пойду по краю пропасти,
Как на повести, где горят мосты.
Мы то падаем, то летаем, то горим, то таем,
Скрывая много тайн сами себя и пытаем.
Или любви не питая просто вдвоём обитаем,
Ангелы стрелы метают, в цели попасть не пытаясь.
Или мы любим так, нервы мотая играем.
Я не святой, она не святая и мы это знаем.
Я ей предъявляю то, что она больная,
Она меня обвиняет в том, что я невменяем.
Уходя, намекаю — любовь штука такая,
Если она истекает, то скоро будет другая.
Я тебя не буду по пятам ловить, дорогая,
Потом на ревность толкает, она меня избегает.
Ангелы где-то в облаках и к нам не летают,
Её нет, она далека, я вина лакаю.
Любовь в разлуке велика, а вблизи никакая,
Из-за любого пустяка друг друга теряем.
Но без неё не могу ни дня я,
Она останется со мной, по новой меня обаяет.
Любовь — штука злая, край ада и рая,
Но пока живы люди — любовь не умирает.
Я тебя не буду по пятам искать,
Чтобы днями и ночами сна не знать.
Я тебя не буду как и раньше ждать,
Чтобы вновь понять, что могу потерять.
Я тебя не буду ни о чём просить,
Я тебе не нужен чтобы дальше жить.
Я б наверняка смог тебя забыть,
Но ты всегда готова меня простить.
Полетим к пучине этих дней,
Пламенем пылая сгорая в ней.
Принимать жар тех диких ночей,
И вновь решать кто из нас сильней.
Если вновь смогу тебя обрести,
Знаю то, что не смогу отпустить.
Я опять пойду по краю пропасти,
Как на повести, где горят мосты.

По пятам (переклад)

Я тебе не буду шукати,
Щоб днями та ночами сну не знати.
Я тебе не буду як і раніше чекати,
Щоб знов зрозуміти, що можу втратити.
Я тебе не буду ні що просити,
Я не потрібний, щоб далі жити.
Я б напевно зміг тебе забути,
Але ти завжди готова мене пробачити.
Полетимо до безодні цих днів,
Полум'ям запала згоряючи в неї.
Приймати жар тих диких ночей,
І знову вирішувати хто з нас сильніший.
Якщо знову зможу тебе знайти,
Знаю те, що не зможу відпустити.
Я знову піду по краю прірви,
Як на повісті, де горять мости.
Ми то падаємо, то літаємо, то горимо, то таємо,
Приховуючи багато таємниць самі себе і питаємо.
Або любові не пита просто вдвох живемо,
Ангели стріли метають, щоб потрапити не намагаючись.
Або ми любимо так, нерви мотаючи граємо.
Я не святий, вона не свята і ми це знаємо.
Я пред'являю те, що вона хвора,
Вона мене звинувачує в тому, що я нерозумний.
Ідучи, натякаю — любов штука така,
Якщо вона закінчується, то незабаром буде інша.
Я тебе не п'ятами ловитиму, люба,
Потім на ревнощі штовхає, вона мене уникає.
Ангели десь в хмарах і до нас не літають,
Її немає, вона далека, я вина лакаю.
Любов у розлуці велика, а поблизу ніяка,
Через будь-яку дрібницю один одного втрачаємо.
Але без неї не можу ні дня я,
Вона залишиться зі мною, по новій мене чарує.
Любов - штука зла, край пекла і раю,
Але поки живі люди — кохання не помирає.
Я тебе не буду шукати,
Щоб днями та ночами сну не знати.
Я тебе не буду як і раніше чекати,
Щоб знов зрозуміти, що можу втратити.
Я тебе не буду ні що просити,
Я не потрібний, щоб далі жити.
Я б напевно зміг тебе забути,
Але ти завжди готова мене пробачити.
Полетимо до безодні цих днів,
Полум'ям запала згоряючи в неї.
Приймати жар тих диких ночей,
І знову вирішувати хто з нас сильніший.
Якщо знову зможу тебе знайти,
Знаю те, що не зможу відпустити.
Я знову піду по краю прірви,
Як на повісті, де горять мости.