Переклад тексту пісні Aveva un bavero - Domenico Modugno

Aveva un bavero (оригінал)

Nella sera fredda e scura
Presso il fuoco del camino
Quante storie quante fiabe
Raccontava il mio nonnino;
La più bella che ricordo
È la storia di un amore
Di un amore appassionato
Che felice non finì
Ed il cuore di un poeta
A tal punto intenerì
Che la storia di quei tempi
Mise in musica così:
Aveva un bavero color zafferano
E la marsina color ciclamino
Veniva a piedi da Lodi a Milano
Per incontrare la bella Gigogin
Passeggiando per la via
Le cantava mio dolce amor
Gigogin speranza mia
Coi tuoi baci mi rubi il cuor
Ma con altri del paese
In Piemonte fu mandato
E per essere vicino
Col suo cuore innamorato
Sopra l’acqua di una roggia
Che passava per Milano
Perché lei lo raccogliesse
Ogni dì posava un fior
Lei con ansia lo aspettava
Sospirando attorno amor
E bagnandolo di pianto
Lo stringeva forte al cuor
Lui saputo che il suo ritorno
Finalmente era vicino
Sopra l’acqua un fior d’arancio
Deponeva un bel mattino;
Lei, vedendo e indovinando
La ragione di quel fiore
Per raccoglierlo si spinse
Tanto tanto che cascò;
Sopra l’acqua, con quel fiore
Verso il mare se ne andò …
E anche lui, per il dolore
Dal Piemonte non tornò…
Lei lo attese fra le stelle
Su nel cielo stringendo un fior
E in un sogno di poesia
Si trovarono uniti ancor

Aveva un bavero (переклад)

У холодний і темний вечір
Біля вогню в каміні
Скільки оповідань, скільки казок
Мій дід казав;
Найкрасивіший, який я пам'ятаю
Це історія кохання
Про палке кохання
Як щасливі не закінчилися
І серце поета
У цей момент він пом’якшився
Яка історія тих часів
Він поклав це на музику так:
У нього був шафрановий комір
І фрак цикламенового кольору
Він прийшов пішки з Лоді до Мілана
Зустріти красуню Гігогіна
Прогулюючись по вулиці
Моя мила любов їй співала
Гігогін моя надія
Своїми поцілунками ви крадете моє серце
Але з іншими в країні
Його відправили в П'ємонт
І бути поруч
З закоханим серцем
Над водою каналу
Проїзд через Мілан
Щоб вона його підняла
Кожен день він ставив квітку
Вона з нетерпінням чекала його
Зітхаючи навколо кохання
І купає його сльозами
Вона міцно притиснула його до свого серця
Він знав своє повернення
Нарешті він був близько
Над водою апельсиновий цвіт
Він ліг одного прекрасного ранку;
Ви, бачачи і здогадуючись
Причина цієї квітки
Щоб підняти, він штовхнув
Так сильно, що впав;
Над водою, з тією квіткою
Він пішов до моря...
І він теж, від болю
Він не повернувся з П'ємонту...
Вона чекала його серед зірок
Вгорі в небі тримає квітку
І уві сні поезії
Вони знову згуртувалися