| Час — це лише те, що ми вигадали
|
| Щоб підрахувати роки й дні
|
| Поки ми не зникнемо в імлі
|
| Слова – це лише те, що ми створили
|
| Марно перефразувати невимовне
|
| Даремно ми витрачаємо своє життя на мить вічності
|
| Вирівняти з кінцем, щоб правда
|
| Реальність – це те, що ми, здається, розуміємо
|
| Вирішуємо самими, не потрібно розуміти
|
| Зверхність — це те, за що ми завжди прикидаємося
|
| Хоча ми не в змозі відключити кінець
|
| Коли наші думки пройшли за ворота
|
| У невідомий занедбаний світ
|
| Ми повзаємо крізь безіменні віки
|
| Об’єднані без часу
|
| Час — це лише слова, ми — лише серпанок
|
| Перефразуючи роки й дні, зникаючи даремно
|
| Реальність для розуміння, визначена перевагою
|
| Нездатні усвідомити, ми відокремлюємося
|
| Даремно ми витрачаємо життя на правду
|
| Коли наші думки пройшли повз вічно течучий потік
|
| Ми повземо крізь безіменні віки, об’єднані нашим сном
|
| Викликати лицемірство, вважаючи, що ми вільні
|
| У пастці вузької нашої свідомості
|
| Час, слова, ефективна реальність
|
| Крізь безіменні віки ми повземо
|
| Наші думки пройшли через ворота в занедбаний світ
|
| Об’єднані без мрій |