| Тримаючи в руках своє обличчя —
|
| Відчуваєш свою душу менш самотню.
|
| Завмирає образ повноцінних емоцій,
|
| Затерпає постать. |
| Так я хочу.
|
| Знаєш, посмішка твоя гріє
|
| І мов світло ясне бачу.
|
| На завтра відкладаю мрію
|
| І як завжди бажаю вдачі…
|
| Розбивай свої скелі!
|
| Відчиняй інші двері!
|
| Не важливі вчинки минулого!
|
| Змінюй свої дії!
|
| Втілюй свої мрії
|
| І знайдеш початок нового життя.
|
| Вже мариться тобі в очах,
|
| Не розмовляєш ти зі мною.
|
| Насправді вчинок твій — це жах
|
| І сходить сонце за спиною.
|
| Не побачиш у думках
|
| Того, що завтра могло бути.
|
| Не треба марити у снах
|
| І будеш жити ти минулим.
|
| Чомусь не розумієш зовсім моїх слів
|
| І погляд твій я відчуваю досі.
|
| Рахую. |
| Скільки це триватиме ще днів,
|
| Коли відчую запах твого волосся?
|
| Можливо ти не зовсім вільна
|
| І мучать сумніви тебе?
|
| А може й навіть божевільна?
|
| Ти усміхнись і все мине. |