| Ліворуч від мене стоїть гора
|
| Там з самого початку
|
| Праворуч від мене море
|
| Звучить так важко і невблаганно
|
| Прямо попереду ще світить сонце
|
| Сонце, яке завжди дарує
|
| А прямо за мною лежить мертва пам’ять
|
| Але так живий
|
| Джоан, вона досі живе тут
|
| І ніби нічого не змінюється
|
| Крім дерев, вони зараз вищі
|
| І ніколи не залишайся колишнім
|
| Завжди рости в одну сторону
|
| Здається, вони завжди йдуть
|
| Я розповім вам, чому вони дають нам фрукти
|
| Я справді не знаю, о, о
|
| Зараз я на кілька років старший
|
| Але все одно відчувати себе молодим, таким молодим
|
| Двадцять п'ять, моє життя
|
| Справді тільки почалося
|
| Коли я думаю про всі мрії
|
| Я хотів би мріяти, як час іде
|
| За час, він не чекає нікого
|
| І я маю багато чому навчитися
|
| Тут так затишно, так сповнено барв
|
| Незіпсований людською жадібністю
|
| Коли я стою і відчуваю власну силу мого бога
|
| Навкруги жило солодке життя
|
| Я розповім вам, чому вони скидають листя
|
| І рости, і вмирати, і рости
|
| Усе, що живе на землі, має померти
|
| І вони йдуть, о, о
|
| Я розповім вам, чому вони скидають листя
|
| І рости, і вмирати, і рости
|
| Усе, що живе на землі, має померти
|
| Так вони йдуть і далі
|
| Коли кінчики пальців перетинають мій мозок
|
| І горіти й не впавши, щоб навчитись
|
| Про гори
|
| Море
|
| І світ |