| Найвищі прогулянки в темному небі
|
| Вітри пройшли довгий шлях
|
| Морена йде!
|
| Морена йде!
|
| З полум’ям зростає наша воля
|
| Темний ліс сховав вісника надії
|
| На стомлюючій дорозі, але вони стоять
|
| І вони охолоджуються, як кам’яні замети
|
| Ясенові квіти, чорне листя
|
| Шелестить, ридає зловісно
|
| Темні вечори і ранок туманний
|
| Холодний вітерець входить тут у сни
|
| Дама в чорному кинула халат
|
| До краю нерухомо без вітру і вітру
|
| Земля тріскається від гніву й посухи
|
| Кожна гілка провалюється крізь пил
|
| Те темне королівство, чорний діамант
|
| Трон прикрашений сухою відлигою
|
| Холодний серпанок — сріблястий оксамит
|
| Заглушити слабший життєвий дзвін
|
| Морена йде!
|
| Морена йде!
|
| Навіть мить у цю мить замовкла
|
| Вдалині тягнуться грози
|
| Таємниче виє морозний вітер
|
| І несе з собою солоне горе
|
| Морена йде!
|
| Морена править!
|
| Вранці печера дихає туманом
|
| У безодні біжать спалахи світла
|
| Зло в сірому замінює чорне зло
|
| Мертвий ліс залишається в катастрофі
|
| Ясенові квіти, чорне листя
|
| Шелестить, ридає зловісно
|
| Темні вечори і ранок туманний
|
| Холодний вітерець входить тут у сни
|
| Дама в чорному кинула халат
|
| До краю нерухомо без вітру і вітру
|
| Земля тріскається від гніву й посухи
|
| Кожна гілка провалюється крізь пил
|
| Те темне королівство, чорний діамант
|
| Трон прикрашений сухою відлигою
|
| Холодний серпанок — сріблястий оксамит
|
| Заглушити слабший життєвий дзвін |