| Мені здається, що я божевільний
|
| Але сьогодні ввечері діти покажуть своє обличчя і доведуть, що вони можуть туди піти
|
| Не беручи до уваги те, що там живуть люди; |
| ми не чекатимемо, поки помремо
|
| Все, чого ми хочемо — це те, заради чого ми прийшли: звільнення от отруєння
|
| Кричи вголос, бо життя — божевільне
|
| Розсудливість нам не потрібна
|
| Це для батьків, які двічі думають, шкодують про помилки та судять про майбутнє
|
| натовпи
|
| Чому вони не можуть слухати?
|
| Або прикидатися, що турбується?
|
| Тож почуйте почуття провини, а я спробую дати...
|
| Вона сказала: «Диявол з міста, а я заповнюю».
|
| Все, чого ми хочемо — це те, заради чого ми прийшли: звільнення от отруєння
|
| Кричи вголос, бо життя — божевільне
|
| Розсудливість, нам не потрібно
|
| Це відстань між тепер і тоді
|
| Рішення починають набувати більше сенсу
|
| Мої очі ясні, як вогні в небі та в ту четверту ніч
|
| Ми всі ахнемо і зрозуміємо, що самі винні
|
| Як контури наших кошмарів
|
| Частина за шматком ми спробуємо створити ідеальну картину
|
| Але все таке сіре
|
| Як найяскравіші кольори та вітер, що крутиться вниз, руйнуючи землю
|
| Ми маємо найсміливішу лютість поставити себе на верх світу
|
| Все, чого ми хочемо — це те, заради чого ми прийшли: звільнення от отруєння
|
| Кричи вголос, бо життя — божевільне
|
| Розсудливість нам не потрібна |