Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Southbound Train, виконавця - Alma Cogan. Пісня з альбому Ladies and Gentlemen, Miss Alma Cogan!, у жанрі Опера и вокал
Дата випуску: 08.09.2008
Лейбл звукозапису: Sepia
Мова пісні: Англійська
Southbound Train(оригінал) |
Oh, I guess they’ll say I’ve grown |
I know more than I wanted to know |
I’ve said more than I wanted to say |
I’m heading home |
Yeah, but I’m not so sure |
That home is a place |
You can still get to by train |
So, I’m lookin' out the window and I’m driftin' off to sleep |
With my face pressed up against the pane |
With the rhythm of my heart and the ringin' in my ears |
It’s the rhythm of the southbound train |
Oh, where the wind starts to look like her hair |
Like clouds in her bright blue eyes |
As the sea and the shore fall and rise |
Like her breast as she breathes by my side |
And the moon is her lips as the sun |
Is headed on down to the sea |
Like her head as she lays down on me Until we reach ocean side |
Over and over, I hear the same refrain |
It’s the rhythm of my heart |
And my sleepy girl’s breathing |
It’s the rhythm of my southbound train |
Oh, I suppose they’ll say I should’ve known |
Or maybe I’m just feelin' old |
Like a lawyer |
With no one to blame |
I’m headed home |
Yeah, but I’m not so sure |
But home is a place |
That’ll ever be the same |
So, we gather up our things and we head out in the cold |
And your eyes are where you carry the pain |
When I hear the whistle weeping, it’s cryin' to the sky |
It’s the rhythm of the southbound train |
It’s the rhythm of the southbound train |
(переклад) |
О, мабуть, вони скажуть, що я виріс |
Я знаю більше, ніж хотів знати |
Я сказав більше, ніж хотів сказати |
я прямую додому |
Так, але я не впевнений |
Цей дім — місце |
Ви все ще можете дістатися потягом |
Отже, я дивлюся у вікно й лягаю спати |
З притиснутим обличчям до скла |
З ритмом мого серця та дзвоном у моїх вухах |
Це ритм потяга, що прямує на південь |
О, де вітер починає виглядати як її волосся |
Як хмари в її яскраво-блакитних очах |
Як море й берег опускаються й піднімаються |
Як її груди, коли вона дихає біля мене |
А місяць її уста, як сонце |
Направляється до моря |
Як її голова, коли вона лягає на мене, доки ми не досягнемо океану |
Знову й знову я чую той самий приспів |
Це ритм мого серця |
І дихає моя сонна дівчина |
Це ритм мого поїзда на південь |
О, мабуть, вони скажуть, що я мала знати |
Або я просто відчуваю себе старим |
Як адвокат |
Без кого винуватити |
я прямую додому |
Так, але я не впевнений |
Але дім — це місце |
Це завжди буде так само |
Отже, ми збираємо свої речі та вирушаємо на мороз |
І твої очі там, де ти несеш біль |
Коли я чую, як свист плаче, він плаче до неба |
Це ритм потяга, що прямує на південь |
Це ритм потяга, що прямує на південь |