| Одного дня я гуляв по селі,
|
| Біля моїх ніг тріпотіла записка.
|
| Я відкрив його і на мій превеликий подив,
|
| Я читав ці дивні слова, які хтось написав;
|
| Якщо хтось знайде це, я люблю тебе,
|
| Я люблю тебе, я люблю тебе.
|
| Якщо хтось знайде це, я люблю тебе,
|
| Чесно й справді так !
|
| Я усміхаюся записці, а потім відкинув убік,
|
| Але це переслідував мене день і ніч,
|
| Поки мені не довелося відстежувати кожен крок,
|
| У надії, я дізнаюся, хто буде писати;
|
| Якщо хтось знайде це, я люблю тебе,
|
| Я люблю тебе, я люблю тебе.
|
| Якщо хтось знайде це, я люблю тебе,
|
| Чесно й справді так !
|
| Поруч був дім із табличкою на дверях,
|
| А там «дім для сиріт» я прочитав.
|
| Маленьке обличчя дивилося з вікна на мене,
|
| І чомусь я знав, хто сказав;
|
| Якщо хтось знайде це, я люблю тебе,
|
| Я люблю тебе, я люблю тебе.
|
| Якщо хтось знайде це, я люблю тебе,
|
| Чесно й справді так !
|
| І тоді до цього вікна моє серце, здавалося, злетіло,
|
| Я пройшов доріжкою і постукав у двері! |