| Перший Куплет:
|
| Іду бадьоро і по своїй дорозі,
|
| Але з кожним кроком отримую від життя,
|
| Важкого ляща по морді.
|
| Хто вирішує що ти одягнений не за модою,
|
| І той, що рису підводить,
|
| Все більше бачу коли вони так важливо ходять,
|
| З оригіналів злизані копії,
|
| Я маргінал, що прагне до утопії.
|
| Розкажи мені на що ти копиш,
|
| За що п'єш шоти,
|
| І що ти соштопан,
|
| І коли смикаєш штори.
|
| Думаєш ти один такий?
|
| Так, ні, нас таких багато.
|
| З посмішкою прожовуємо горе,
|
| Фільтруємо шлак яким нас морять,
|
| Балади якими годують,
|
| При цьому завжди на питання-«як ти?»
|
| Відповідаємо що в «нормі»,
|
| Намагаємося добре пам'ятати,
|
| Барахтаємось хто як може,
|
| В труднощах небо допоможе,
|
| А мрії реалізуються пізніше,
|
| Оберігай усіх добрих, прошу тебе, Боже.
|
| Приспів:
|
| Танцює вона напівголою, все запиваючи колою,
|
| Сумує і заливається дешевим алкоголем.
|
| І хтось думає про море,
|
| А хтось просто хоче жити за новою.
|
| Другий Куплет:
|
| Не стане нас, а світу хоч би,
|
| Зникне слід, нам давши зрозуміти що все пройшло,
|
| Зникнемо ми з гуркотом небес,
|
| Залишиться лише думка, пропаде до них інтерес,
|
| Все за орбіту курс, подумати над чим є.
|
| Світ крутиться, ми крутимо його весь,
|
| Де твій плюс, крім страз ібус.
|
| Нехай ти зовні порожній,
|
| Зате всередині вирує прекрасних стільки почуттів.
|
| У борг взяти собі життя, дозволити собі жерсть,
|
| Щось почати з нуля, а варто туди лізти.
|
| Танцює вона напівголою, все запиваючи колою,
|
| Зло воно завжди зле,
|
| Сліз-не може бути так багато,
|
| Чекати не можемо дуже довго,
|
| Дитячо-мудре, дуже солодке.
|
| Заради жарту, чи всі так ласі ми,
|
| Де всі розгадки? |
| Там де зійде сніг.
|
| Щоб наздогнати, сам прискорюєш біг,
|
| Сонячний диск зблиснув, хто знати же з нас міг що це все.
|
| Приспів:
|
| Танцює вона напівголою, все запиваючи колою,
|
| Сумує і заливається дешевим алкоголем.
|
| І хтось думає про море,
|
| А хтось просто хоче жити за новою. |