Переклад тексту пісні Воспоминания о пехоте - Александр Межиров

Воспоминания о пехоте (оригінал)

Пули, которые посланы мной,
Не возвращаются из полета,
Очереди пулемета
Режут под корень траву.
Я сплю,
Положив голову
На Синявинские болота,
А ноги мои упираются
В Ладогу и в Неву.
Я подымаю веки,
Лежу усталый и заспанный,
Слежу за костром неярким,
Ловлю исчезающий зной.
И, когда я
Поворачиваюсь
С правого бока на спину,
Синявинские болота
Хлюпают подо мной.
А когда я встаю
И делаю шаг в атаку,-
Ветер боя летит
И свистит у меня в ушах,
И пятится фронт,
И катится гром к рейхстагу,
Когда я делаю
Свой
Второй
Шаг.
И белый флаг
Вывешивают
Вражеские гарнизоны,
Складывают оружье,
В сторону отходя.
И на мое плечо
На погон полевой, зеленый
Падают первые капли,
Майские капли дождя.
А я все дальше иду,
Минуя снарядов разрывы,
Перешагиваю моря
И форсирую реки вброд.
Я на привале в Пильзене
Пену сдуваю с пива.
Я пепел с цигарки стряхиваю
У Бранденбургских ворот.
А весна между тем крепчает,
И хрипнут походные рации,
И, по фронтовым дорогам
Денно и нощно пыля,
Я требую у противника
Безоговорочной
Капитуляции,
Чтобы его знамена
Бросить к ногам Кремля.
Но, засыпая в полночь,
Я вдруг вспоминаю что-то,
Смежив тяжелые веки,
Вижу, как наяву,
Я сплю,
Положив под голову
Синявинские болота,
А ноги мои упираются
В Ладогу и в Неву.

(переклад)

Кулі, які послані мною,
Не повертаються з польоту,
Черги кулемета
Ріжуть траву під корінь.
Я сплю,
Поклавши голову
На Синявинські болота,
А ноги мої впираються
У Ладогу та в Неву.
Я піднімаю повіки,
Лежу втомлений та заспаний,
Слідкую за багаттям неяскравим,
Ловлю зникаючу спеку.
І коли я
Повертаюсь
З правого боку на спину,
Синявинські болота
Хлюпають піді мною.
А коли я встаю
І роблю крок в атаку,-
Вітер бою летить
І свистить у мене у вухах,
І задкує фронт,
І котиться грім до рейхстагу,
Коли я роблю
Свій
Другий
Крок.
І білий прапор
Вивішують
Ворожі гарнізони,
Складають зброю,
Убік відходячи.
І на моє плече
На погон польовий, зелений
Падають перші краплі,
Травневі краплі дощу.
А я все далі йду,
Минаючи снарядів розриви,
Переступаю моря
І форсую річки вбрід.
Я на привалі у Пільзені
Піну здуваю з пива.
Я попіл з цигарки струшую
Біля Бранденбурзьких воріт.
А весна тим часом міцніє,
І хрипнуть похідні рації,
І, фронтовими дорогами
Вдень і вночі пилу,
Я вимагаю у противника
Беззастережною
Капітуляції,
Щоб його прапори
Кинути до ніг Кремля.
Але, засинаючи опівночі,
Я раптом згадую щось,
Змеживши важкі повіки,
Бачу, як наяву,
Я сплю,
Поклавши під голову
Синявинські болота,
А ноги мої впираються
У Ладогу та в Неву.