Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Умываю руки, виконавця -
Дата випуску: 14.05.2012
Вікові обмеження: 18+
Мова пісні: Російська мова
Умываю руки(оригінал) |
В отсутствии всякого смысла |
Я вижу покой |
Я победу почувствовал только тогда |
Когда сил не осталось на бой |
Меня с детства учили бояться |
Мои яйца зажали в тиски |
Мне навязывали идеалы |
Которые я сейчас рву на куски |
Меня заставляли молиться |
Купюрам и тем, кто на них |
Пытались заставить учиться войне |
Но я им доказал, что я псих |
Мне надоело жить |
В королевстве кривых зеркал |
Я предпочитаю карабкаться вверх |
Чем сидеть у подножия скал |
Я умываю руки |
Я ухожу на покой |
Я думал, что я — партизан в Вавилоне |
Но я воевал сам с собой |
Имеет ли смысл бороться с машиной |
Ведь в ней роль деталей оставлена нам |
Стоит просто свалить из механизма |
И он поломается сам |
Я ненавижу ссоры |
Я предпочитаю молчать |
Я ненавижу споры |
Так как в них принято громко кричать |
В спорах рождается истина |
Думают лишь дураки |
Но главная истина — это любовь |
А много ли в спорах любви |
Я пытался искать виноватых |
Но в какой-то момент осознал, что их нет |
И я понял, что я виноват больше всех |
В том, что долго не видел солнечный свет |
Мне бы дом на окраине леса |
И пару штакетов в день |
Я лежал бы под липой и пялился в небо |
Излучая вселенскую лень |
Я умываю руки |
Я ухожу на покой |
Я думал, что я — партизан в Вавилоне |
Но я воевал сам с собой |
Имеет ли смысл бороться с машиной |
Ведь в ней роль деталей оставлена нам |
Стоит просто свалить из механизма |
И он поломается сам |
Я умываю руки |
Я ухожу на покой |
Я думал, что я — партизан в Вавилоне |
Но я воевал сам с собой |
Имеет ли смысл бороться с машиной |
Ведь в ней роль деталей оставлена нам |
Стоит просто свалить из механизма |
И он поломается сам |
(переклад) |
Без будь-якого сенсу |
Я бачу спокій |
Я перемогу відчув лише тоді |
Коли сил не залишилося на бій |
Мене з дитинства вчили боятися |
Мої яйця затиснули в лещата |
Мені нав'язували ідеали |
Які я зараз рву на шматки |
Мене змушували молитися |
Купюрам та тим, хто на них |
Намагалися змусити вчитися війні |
Але я їм довів, що я псих |
Мені набридло жити |
У королівстві кривих дзеркал |
Я волію дертися вгору |
Чим сидіти біля підніжжя скель |
Я вмиваю руки |
Я йду на спокій |
Я думав, що я партизан у Вавилоні |
Але я воював сам із собою |
Чи має сенс боротися з машиною |
Адже в ній роль деталей залишена нам |
Варто просто звалити з механізму |
І він поламається сам |
Я ненавиджу сварки |
Я волію мовчати |
Я ненавиджу суперечки |
Тому що в них прийнято голосно кричати |
У суперечках народжується істина |
Думають лише дурні |
Але головна істина - це кохання |
А чи багато в суперечках кохання |
Я намагався шукати винних |
Але рано чи пізно усвідомив, що їх немає |
І я зрозумів, що я винен найбільше |
У тому, що довго не бачило сонячне світло |
Мені б будинок на околиці лісу |
І пару штакетів на день |
Я лежав би під липою і витріщався в небо |
Випромінюючи вселенську лінь |
Я вмиваю руки |
Я йду на спокій |
Я думав, що я партизан у Вавилоні |
Але я воював сам із собою |
Чи має сенс боротися з машиною |
Адже в ній роль деталей залишена нам |
Варто просто звалити з механізму |
І він поламається сам |
Я вмиваю руки |
Я йду на спокій |
Я думав, що я партизан у Вавилоні |
Але я воював сам із собою |
Чи має сенс боротися з машиною |
Адже в ній роль деталей залишена нам |
Варто просто звалити з механізму |
І він поламається сам |