Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні The Day Heaven Wept, виконавця - Comatose Vigil. Пісня з альбому Fuimus, Non Sumus..., у жанрі The Day Heaven Wept(оригінал) |
| Мертв мир вокруг... Или я остываю |
| На грязном полу обугленных строк?.. |
| Свет мой померк... Или глаза не желают |
| Видеть постылый пейзаж голых ветвей?.. |
| За дверью скрипучей другие миры оживут |
| В резком свете своих неутраченных солнц, |
| Миллионы глаз озарятся бытности смыслом, |
| Коснется умов вереница ненужных идей... |
| Завтра наступит для тех, кто прожил вчера, |
| У меня - лишь сегодня в вечность длиной, |
| У меня - лишь шрамы кривые, |
| Коростой покрывшие то, что считал я когда-то собой |
| Птицы кричат обреченно о смерти лета, |
| Кажется было всегда, как сейчас, холодно |
| Исчезли давно, рассыпались ворохом перьев, |
| Я же не сдвинулся с места, лишь поседел |
| Вдребезги зеркало потраченной юности |
| Разлетелось по всем углам яркими брызгами |
| Чего никогда не было, уже не свершится, |
| Не о чем сожалеть среди запаха тления |
| Собою являя каменный памятник, |
| Плиту надгробную своему здравомыслию |
| Не стоит усилий кем-то начертанная |
| Эпитафия для некогда сломленной гордости |
| Скупая слеза разбилась о пол, грохотом молота, |
| Врезалась в слух затишьем тягучим укутанный |
| Не разобрать, что сказано мне на прощание, |
| И не вспомнить, что было когда-то обещано |
| Клятвы, молитвы, проклятия ливнем на голову |
| Обрушил кто-то чужой, не назвавший имени |
| Не разомкнуть губ, на них печать другого времени, |
| Застыла смола горькая немой апатии |
| Никто не подарит ночь, чтоб наступил рассвет, |
| Никто не скажет слов, чтоб имели свой смысл |
| И силуэт, стоящий в дверях |
| Если и был моим, то не вспомнить мне никогда |
| (переклад) |
| Мертвий світ навколо... Або я остигаю |
| На брудній підлозі обвуглених рядків? |
| Світло мій померк... Або очі не бажають |
| Бачити осоромлений краєвид голих гілок? |
| За дверима скрипучої інші світи оживуть |
| У різкому світлі своїх невтрачених сонців, |
| Мільйони очей осяють буття сенсом, |
| Торкнеться розумів низка непотрібних ідей. |
| Завтра настане для тих, хто прожив учора, |
| У мене - лише сьогодні у вічність завдовжки, |
| У мене – лише шрами криві, |
| Коростий покрили те, що вважав я колись собою |
| Птахи кричать приречено про смерть літа, |
| Здавалося завжди, як зараз, холодно |
| Зникли давно, розсипалися купою пір'я, |
| Я ж не зрушив з місця, лише посивів |
| Вщент дзеркало витраченої юності |
| Розлетілося по всіх кутках яскравими бризками |
| Чого ніколи не було, вже не відбудеться, |
| Нема про що жалкувати серед запаху тління |
| Собою є кам'яний пам'ятник, |
| Плиту надгробну своєму розсудливості |
| Чи не варто зусиль кимось накреслена |
| Епітафія для колись зламаної гордості |
| Скупа сльоза розбилася об підлогу, гуркотом молота, |
| Врізалася в слух затишшю тягучим укутаний |
| Чи не розібрати, що сказано мені на прощання, |
| І не згадати, що було колись обіцяно |
| Клятви, молитви, прокляття зливою на голову |
| Обвал хтось чужий, який не назвав імені |
| Не розімкнути губ, на них друк іншого часу, |
| Застигла смола гірка німої апатії |
| Ніхто не подарує ніч, щоб настав світанок, |
| Ніхто не скаже слів, щоби мали свій сенс |
| І силует, що стоїть у дверях |
| Якщо був моїм, то не згадати мені ніколи |