| Я не знаю, як раніше ми жили
|
| Якою брехнею тоді нас поїли
|
| Якою брудною водою вмивали
|
| Імена тих, хто тоді катували
|
| …сила гасне на очах
|
| …гордість тане в брудних словах
|
| Я бачив, як вітер ніч жене
|
| Як Сонце у прірву сідає
|
| Як місяць вмивався у холодній воді
|
| Як зорі шукають тепла
|
| А ти лети… крізь холод та біль
|
| Лети… до Сонця лети
|
| Лети… щоб світло в крові
|
| Залишилось назавжди
|
| Я бачив воїнів — вони мене вели
|
| До кола кострів, до свята богів
|
| Я зупинився — води напився
|
| Чистої, прозорої, як правди святої
|
| Я вітер почув — я силу відчув
|
| Що Сонцем гріє, душу жаліє
|
| Я в коло зайшов — долю знайшов
|
| В небі лише наші зорі віддзеркалюють у морі
|
| Прадідівська сила в тім, що вірили вони
|
| Що життя залежить лише від них
|
| Вони несли свій меч в руці
|
| Та кожен знав, за що померти міг
|
| Їх сила в тім, що шляхом Сонця йшли
|
| І не звертали нікуди
|
| Вогонь горів в очах героїв — палали їх серця
|
| Лунали пісні небокраєм — славили меча
|
| Мою країну хрестом клеймували
|
| Нашу волю в гній заривали
|
| Потім зорею люд катували
|
| Останні надії з душ вибивали
|
| Сила сяє в очах
|
| Вона народилась в щуриних серцях
|
| Сила крила розпрямляє
|
| Але то не наша сила
|
| У пітьмі поживи шукає
|
| Сліпота людська — не віра
|
| А ти лети… крізь холод та біль
|
| Лети… до Сонця лети
|
| Лети… щоб світло в крові
|
| Залишилось назавжди |