| Чому серце мовить з мене досить
|
| Чому розлюбити його просить
|
| Холодною стане тепла постіль
|
| І в літку настане сумна осінь
|
| Чому покохала я чужого
|
| Чому не тікала я від ньго
|
| Чекала ночами в неї крала,
|
| А вона кохала як я його кохала
|
| Пробач благаю не плач
|
| Він мій як і твій одне на двох щастя
|
| Пробач я чую не плач
|
| Тобі мені так буде найкраще
|
| Пробач не знаю тебе
|
| Але все одно в коханні так схожі
|
| Пробач за те що він є
|
| За те що без нас він жити не може
|
| Від мене до неї від неї до мене
|
| Така у нас доля кохати напевно
|
| Я сильна я зможу його відпустити
|
| Хоча після цього не знаю як жити
|
| Чому покохала я чужого
|
| Чому не тікала я від ньго
|
| Чекала ночами в неї крала,
|
| А вона кохала як я його кохала
|
| Пробач благаю не плач
|
| Він мій як і твій одне на двох щастя
|
| Пробач я чую не плач
|
| Тобі мені так буде найкраще
|
| Пробач не знаю тебе
|
| Але все одно в коханні так схожі
|
| Пробач за те що він є
|
| За те що без нас він жити не може
|
| Пробач благаю не плач
|
| Він мій як і твій одне на двох щастя
|
| Пробач я чую не плач
|
| Тобі мені так буде найкраще
|
| Пробач не знаю тебе
|
| Але все одно в коханні так схожі
|
| Пробач за те що він є
|
| За те що без нас він жити не може |