| О, ми ріки, що течуть у кожну долину
|
| О, ми хвилі на берегах часу
|
| О ми зоряний пил, який збирали віками
|
| Хіба ми не мріємо про єдиний вічний розум
|
| О, ми, дерева, що піднімаються до неба
|
| О ми квіти, не сковані терном
|
| О ми стовпи великого вічного храму
|
| Хіба ми не одне, Господи, чи ми не Твої
|
| Хіба ми не радіємо посеред кожної тіні
|
| Хіба ми не сподіваємося, в найглибшій темряві
|
| Чи в нас немає миру, це перевершує розуміння
|
| О ми сини, створені за образом Твоїм
|
| О, ми, дочки, що носимо Твоє ім’я
|
| О, ми брати в поколіннях
|
| Хіба ми не іскри від вічного полум’я
|
| Хіба ми не радіємо посеред кожної тіні
|
| Хіба ми не сподіваємося, в найглибшій темряві
|
| Чи в нас немає миру, це перевершує розуміння
|
| Хіба ми не любимо
|
| О ми світло, покликане світлом
|
| О, ми сяємо й танцюємо на березі
|
| Господи, чи можемо ми втримати один одного через переправу
|
| Хіба ми не одне, Господи, чи ми не Твої
|
| Хіба ми не одне, Господи, чи ми не Твої |