Переклад тексту пісні Богатырская Застава - Твердь

Богатырская Застава (оригінал)

Сумрачный край снежных равнин,
Вечных лесов под покровом седин,
Скованных вод и холодных ветров,
Сотканных вьюгой из призрачных снов.
Русские земли застыли в ночи,
В недрах курганов стальные мечи
Ждут пробужденья и запаха битв,
Реки кровавые в прошлом пролив.
Капища тени средь белых холмов,
Тихие скрипы замёрзших дубов,
Звуки застывшие в вязи ветвей,
В трещинах старых замшелых камней…
…За горизонтом незримые дали,
И змейкою вьются реки рукава,
Сквозь леса изломы резными путями
На Юг и Восток устремилась вода
В бескрайние степи, рождённые небом,
Разбившемся в клочья о твёрдость земли.
Там запах полынный возносится к звёздам,
Чтоб утром проснуться прохладой зари.
Там древняя сила ушедших народов
Скитает ветрами над зеленью трав,
И вольные дикие странники Туры
Тревожат копытом подземную Навь.
Как непреступен скалистый берег морской
Для чёрной волны роковой —
Так непреклонен дух людской
Рода Словена пред вражьей ордой.
Пока горит ярым пламенем Солнца свет
Над Русью с давних лет,
Не блестеть чужой звезде
Инородной веры на нашей Великой земле.
Заговор русской девушки:
— «Улетела утица на синее морюшко,
Обранила утица в море право крылышко,
Мне не жалко крыла — жалко сизо пёрышко,
Мне не жалко отца — жаль оставить молодца,
У молодца- молодца, жаль, головушка гладка,
Гладко приулажена, приучёсана,
Приучёсана, приулажена,
На солдата жисть она налажена».
Спокойно на дальних пределах границы,
Лежащей меж снегом и жаром огня;
Пожаром небес полыхает зарница;
Вдали, за холмами — чужая земля.
И, словно стрела, в ожиданье добычи
Застыла до времени в метких руках
Стальная секира славянского духа —
Застава таится под тенью дубрав.
Башни острогов у рубленных стен,
Сотни изломанных вражеских стрел
В рытвинах, возле закрытых ворот,
Где их закончился быстрый полёт.
Страж и хранитель незримых границ —
Крепость под светом Перуна десниц,
Верный заслон пред пожаром степей
Средь тёмных рощ и далёких полей.
Несокрушима отвага героев вовек,
Волотов стари хранящих исконный завет!
Слава!
Слава!
Слава славянским сынам,
Вставшим на стражу, доблестным воинам!
Богата земля наша крепкими духом людьми —
Да будут, как прежде, просторы родные вольны!

Богатырская Застава (переклад)

Похмурий край снігових рівнин,
Вічних лісів під покровом сивини,
Скутих вод і холодних вітрів,
Сотканих завірюхою з примарних снів.
Російські землі завмерли в ночі,
У надрах курганів сталеві мечі
Чекають пробудження і запаху битв,
Річки криваві в минулому протоку.
Капіща тіні серед білих пагорбів,
Тихі скрипи змерзлих дубів,
Звуки застиглі у зв'язку гілок,
У тріщинах старих замшелих каменів…
…За обрієм незримі дали,
І змійкою в'ються річки рукава,
Крізь ліси злами різьбленими шляхами
На Південь і Схід прямувала вода
У безкраї степи, народжені небом,
Розбився на клоччя про твердість землі.
Там запах полинний підноситься до зірок,
Щоб уранці прокинутися прохолодою зорі.
Там стародавня сила народів, що пішли.
Блукає вітрами над зеленню трав,
І вільні дикі мандрівники Тури
Тривожать копитом підземну Нав.
Як неперевершений скелястий берег морський
Для чорної хвилі фатальний —
Так непохитний дух людський
Роду Словена перед ворожою ордою.
Поки що горить затятим полум'ям Сонця світло
Над Руссю з давніх років,
Не блищати чужій зірці
Інородної віри на нашій Великій землі.
Змова російської дівчини:
— «Полетіла качка на синє морюшко,
Звернула качка в море право крильце,
Мені не шкода крила — шкода сизо пір'їнка,
Мені не жаль батька — шкода залишити молодця,
У молодця-молодця, шкода, головушка гладка,
Гладко прилаштована, привчена,
Привчена, прилагоджена,
На солдата жити вона налагоджена».
Спокійно на дальних межах кордону,
Що лежить між снігом і жаром вогню;
Пожежею небес палає блискавка;
Вдалині, за пагорбами — чужа земля.
І, наче стріла, в очікуванні видобутку
Застигла до часу в влучних руках
Сталева сокира слов'янського духу —
Застава таїться під тінню дібров.
Башти острогів біля рублених стін,
Сотні зламаних ворожих стріл
У ритвинах, біля закритих воріт,
Де їх закінчився швидкий політ.
Страж і охоронець незримих кордонів —
Фортеця під світлом Перуна прав,
Вірний заслін перед пожежею степів
Серед темних гаїв та далеких полів.
Незламна відвага героїв повік,
Волотів старі, що зберігають споконвічний завіт!
Слава!
Слава!
Слава слов'янським синам,
Ставшим на варту, доблесним воїнам!
Багата земля наша міцними духом людьми —
Так, як і раніше, простори рідні вільні!