| Вона несе сонце в медовій шкірі
|
| Пальми й досі шелестять у її свіжому волоссі
|
| І в її очах якась таємниця, яка тримає мене там
|
| І вона дивиться на море, там душа
|
| Вона б жила вічно там, де її серце було розбите
|
| У деяких жіночих пастках
|
| Вона відчула смак своєї мрії, і це розкололо її так, як вона починала
|
| Ще трохи часу
|
| Ще трохи часу
|
| Не хочу, щоб це вікно закривалося
|
| Ще трохи часу
|
| Ще келих вина
|
| Не хочу, щоб це вікно закривалося
|
| Розмовляти легко, далеко від світлячків
|
| Так, я хотів би прокинутися, пошепівши їй на вухо
|
| Так, я знаю, що я теж опинився б у в’язниці
|
| Я познайомився з нею багато років тому, і поезія заполонила мистецтво
|
| Ми займалися любов’ю словами, дотримувались правильної дистанції
|
| І разом має бути так
|
| …просто світ, який минає, натовп, який мріє
|
| І ви не можете тримати це ідеальне створіння в якомусь ящику
|
| Ще трохи часу
|
| Ще трохи часу
|
| Не хочу, щоб це вікно закривалося
|
| Ще трохи часу
|
| Ще келих вина
|
| Не хочу, щоб це вікно закривалося
|
| Ще трохи часу
|
| Ще трохи часу
|
| Не хочу, щоб це вікно закривалося
|
| Ще трохи часу
|
| Ще келих вина
|
| Не хочу, щоб це вікно закривалося
|
| Розмовляти легко, далеко від світлячків
|
| Так, я хотів би прокинутися, пошепівши їй на вухо
|
| Так, я знаю, що я теж опинився б у в’язниці |