Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Quandary , виконавця - The Last Felony. Пісня з альбому Too Many Humans, у жанрі МеталДата випуску: 22.07.2010
Лейбл звукозапису: Lifeforce
Мова пісні: Англійська
Quandary(оригінал) |
| I still remember when it started |
| How do we fall asleep? |
| Unanswered, it kept me awake |
| Am I a series of reactions? |
| A constant domino effect from the big bang |
| Nothing lost |
| Nothing gained |
| Everything changes |
| Or have I been perverting my essence since birth |
| With every action I regret? |
| Is true self a labyrinthine course towards my metaphoric heart |
| Or rather the whole of my destiny’s design? |
| Or is the whole of myself a quest to balance these states? |
| Therefore, I’d be a quandary |
| A state of perplexity or doubt |
| But did an enigma lay dormant until unearthed |
| Or did the question create the state? |
| Crudely said: Is it my fault? |
| If the answer is that there is no answer |
| And the question will not die, what then? |
| How do they pass through life with (or without) these questions? |
| If it would, at least, block my reasoning at myself |
| For if I do not understand my mind |
| What is it worth trying to figure out the world? |
| Why do I still try? |
| And finally, I question the very basis of the crisis |
| Is this a lucid state? |
| And what if it’s all genetic… |
| Depression passed down, wires shorted out |
| Predisposed to think? |
| Predisposed to be sick? |
| Seems like this is the deepest it goes… |
| My own body, which I cannot trust |
| So no reasoning possible |
| I’m forever blocked at my first step… |
| And sometimes I’d rather stumble like the blind |
| The final level of questioning |
| Self-doubt leads to nihilism |
| No knowledge will ever be gained |
| But with silence comes questions |
| Unanswered, they keep me awake… |
| (переклад) |
| Я досі пам’ятаю, коли це почалося |
| Як ми засинаємо? |
| Без відповіді я не заснув |
| Я серія реакцій? |
| Постійний ефект доміно від Великого вибуху |
| Нічого не втрачено |
| Нічого не отримав |
| Все змінюється |
| Або я з народження спотворюю свою сутність |
| З кожною дією, про яку я шкодую? |
| Це справжнє я — лабіринт до мого метафоричного серця |
| Чи скоріше весь задум моєї долі? |
| Або це весь я — пошук врівноваження цих станів? |
| Тому я був би в заваді |
| Стан здивування чи сумніву |
| Але чи загадка дрімала, поки її не розкопали |
| Або питання створило державу? |
| Грубо сказав: це моя вина? |
| Якщо відповідь так не відповіді нема |
| І питання не помре, що тоді? |
| Як вони проходять по життю з (чи без) цими запитаннями? |
| Якщо це принаймні заблокує мої міркування |
| Бо якщо я не розумію свої думки |
| Що варто спробувати з’ясувати світ? |
| Чому я досі намагаюся? |
| І, нарешті, я ставлю під сумнів саму основу кризи |
| Чи це усвідомлений стан? |
| А що, якщо все це генетично… |
| Депресія пройшла, дроти обірвалися |
| Схильний до думати? |
| Схильний до хворіти? |
| Здається, це найглибше ... |
| Моє власне тіло, якому я не можу довіряти |
| Тому аргументувати неможливо |
| Я назавжди заблокований на першому етапі… |
| І іноді я хотів би спіткнутися, як сліпий |
| Останній рівень запитання |
| Невпевненість у собі веде до нігілізму |
| Ніякі знання ніколи не будуть здобуті |
| Але з тишею приходять питання |
| Без відповіді вони не дозволяють мені спати… |