Переклад тексту пісні Где мне пойти - Супец

Где мне пойти (оригінал)

Так жаль, что друзья становятся чужими,
А руку жмут лишь потому, что так принято.
Мне жаль за то, что бог кого-то осчастливил,
А кому-то в двадцать лет ставит диагноз «Спид».
Мне жаль тех, кто душою добр,
И в то же время волей слаб, он несчастен,
За то что губит свою жизнь препаратами,
Из-за нее рвет свое сердце на части.
Как много глупых поступков мы совершаем.
Очень жаль, слишком поздно осознаем,
Ведь все и ныне (?) по годам чем заниматься знаем
В чистом небе внезапно грянет гром.
Обескуража сильно, повергнет в шок,
Тогда мы понимаем цену, тому что делали.
Не стоит и гроша, когда свободу меняют на срок
По приговору суда с подачи серых бля.
Где мне пойти чтобы не заблудиться,
Где те дороги, что не ведут в тупик.
Порою мне хотелось быстать птицей,
И ощутить свободу, хотябы на миг.
Где мне пойти чтобы не заблудиться,
Где те дороги, что не ведут в тупик.
Порою мне хотелось бы стать птицей,
И ощутить свободу, хотябы на миг.
SHZA:
Вот я один на перепутье, куртка дутая.
Осень дождями, зима снегами меня путает.
В памяти, в сердце пусто, тесно.
Опять избитая фраза, соль пресная.
Прятался за горизонтом, притворялся солнцем,
Но не нашел тепла ни в золоте ни в бронзе.
Свинец, порох, боек, взрыв, пламя,
А я не видел моря и прекрасные дальние дали,
Где так хорошо без нас, там где нас нет,
Там где на закате никогда светило не гаснет,
А здесь свет по счетчику, будни посчечиной хлещут.
Бессонные дни, короткие ночи.
Мы строим замки на песке, не боясь потопа,
Блуждаем в темноте по незнакомым тропам,
Ждем приговора молча, мыча от боли как звери,
Хороним надежду, храним веру.
Где мне пойти чтобы не заблудиться,
Где те дороги, что не ведут в тупик.
Порою мне хотелось бы стать птицей,
И ощутить свободу, хотябы на миг.
Где мне пойти чтобы не заблудиться,
Где те дороги, что не ведут в тупик.
Порою мне хотелось бы стать птицей,
И ощутить свободу, хотябы на миг.
Где мне пойти чтобы не заблудиться,
Где те дороги, что не ведут в тупик.
Порою мне хотелось бы стать птицей,
И ощутить свободу, хотябы на миг.
Где мне пойти чтобы не заблудиться,
Где те дороги, что не ведут в тупик.
Порою мне хотелось бы стать птицей,
И ощутить свободу, хотябы на миг.

(переклад)

Так шкода, що друзі стають чужими,
А руку тиснуть лише тому, що так прийнято.
Мені шкода за те, що бог когось ощасливив,
А комусь у двадцять років ставить діагноз «СНІД».
Мені шкода тих, хто душею добрий,
І в то що час волею слабкий, він нещасний,
За то що губить своє життя препаратами,
Через неї рве своє серце на частині.
Як багато дурних вчинків ми робимо.
Дуже шкода, надто пізно усвідомлюємо,
Адже все і нині (?) щороку чим займатися знаємо
У чистому небі раптово гримне грім.
Збентежена сильно, спричинить шок,
Тоді ми розуміємо ціну, тому що робили.
Не стоїть і гроші, коли свободу змінюють на термін
За вироком суду з подачі сірих бля.
Де мені піти щоб не заблукати,
Де ті дороги, що не ведуть у глухий кут.
Часом мені хотілося стати птахом,
І відчути свободу, хоча б на мить.
Де мені піти щоб не заблукати,
Де ті дороги, що не ведуть у глухий кут.
Часом мені хотілося стати птахом,
І відчути свободу, хоча б на мить.
SHZA:
Ось я один на роздоріжжі, куртка дута.
Осінь дощами, зима снігами мене плутає.
У пам'яті, в серці порожньо, тісно.
Знову побита фраза, сіль прісна.
Сховався за горизонтом, прикидався сонцем,
Але не знайшов тепла ні в золоті ні в бронзі.
Свинець, порох, бойок, вибух, полум'я,
А я не бачив моря і прекрасні далекі дали,
Де так добре без нас, там де нас немає,
Там де на заході ніколи світило не згасне,
А тут світло за лічильником, будні почечкою хльоснуть.
Безсонні дні, невеликі ночі.
Ми будуємо замки на песку, не боячись потопу,
Блукаємо в темряві по незнайомих стежках,
Чекаємо вироку мовчки, мукаючи від болю як звірі,
Хоємо надію, зберігаємо віру.
Де мені піти щоб не заблукати,
Де ті дороги, що не ведуть у глухий кут.
Часом мені хотілося стати птахом,
І відчути свободу, хоча б на мить.
Де мені піти щоб не заблукати,
Де ті дороги, що не ведуть у глухий кут.
Часом мені хотілося стати птахом,
І відчути свободу, хоча б на мить.
Де мені піти щоб не заблукати,
Де ті дороги, що не ведуть у глухий кут.
Часом мені хотілося стати птахом,
І відчути свободу, хоча б на мить.
Де мені піти щоб не заблукати,
Де ті дороги, що не ведуть у глухий кут.
Часом мені хотілося стати птахом,
І відчути свободу, хоча б на мить.