Переклад тексту пісні Lucky City Oversight - SPECTRA*paris

Lucky City Oversight (оригінал)

Last night some little eyes showed me a way
As soon as we set off
I realized that I would have finally made myself acquainted
With their secrets buried in time
When night falls, new funny shapes are jumping out
Many little eyes like faint tongues of flame are getting closer
And in the magic of the night, voices whisper new words
By now, their language seems to be lost in time
But I still have a hazy memory of their own voice sound
Once I shyly tried to catch their faces
Through the moon’s melancholy beams;
Those little creatures
Whom have lost everything throughout time
Last night they showed me a way which
I never noticed before
It’s a path hidden among the trees
Parallel to the way I’m passing through every morn
It looks nobody knows such a road
Hence, as soon as we set off
I realized that I would have finally made myself acquainted
With their secrets buried in time
The more I were getting far from the things I already knew
The more I were feeling my senses' warmth reborn
While contamination were clearly dying down making
Room for a nearer and firmer pureness
A disarming scenery
Had been appearing (now) in front of my eyes
Filling my heart with tears and nostalgia
That moment I started guessing
That even human beings might born there
But nobody either knows or remember
What I’m talking about
Anyway since that night I know
Looking for the land of God it makes no sense, by now…
And down there, in this unreal town
Echoes of homesickness come back
So now loneliness covers every face with crying
But these lost heroes are lying down on their memories
Sometime are chained like only wonderful dreams can be
In this last tale echoes of homesickness come back
So now, now loneliness, it covers every face
But these lost sparks are lying down on their memories
Sometime are chained like just wonderful dreams can be

Lucky City Oversight (переклад)

Минулої ночі деякі маленькі очі вказали мені дорогу
Як тільки ми вирушимо в дорогу
Я усвідомив, що нарешті познайомлюсь із собою
З їхніми секретами, похованими в часі
Коли настає ніч, вискакують нові кумедні фігури
Багато маленьких очей, як слабкі язики полум’я, стають ближчими
І в магії ночі голоси шепочуть нові слова
Зараз їхня мова, здається, втрачена в часі
Але я досі туманно пам’ятаю їх власний голос
Одного разу я сором’язливо намагався зловити їхні обличчя
Крізь місячні меланхолійні промені;
Ті маленькі створіння
Які втратили все з часом
Минулої ночі вони показали мені шлях, який
Я ніколи раніше не помічав
Це стежка, прихована серед дерев
Паралельно з тим, як я проходжу щоранку
Здається, ніхто не знає такої дороги
Отже, як тільки ми вирушимо в дорогу
Я усвідомив, що нарешті познайомлюсь із собою
З їхніми секретами, похованими в часі
Тим більше я віддалявся від того, що вже знав
Чим більше я відчував, як відроджується тепло моїх почуттів
Поки забруднення явно вщухали внесення
Місце для ближчої та твердішої чистоти
Знезброюючі пейзажі
З’являвся (зараз) перед моїми очами
Наповнює моє серце сльозами та ностальгією
У цей момент я почав здогадуватися
Щоб там народилися навіть люди
Але ніхто не знає і не пам’ятає
про що я говорю
У всякому разі, з тієї ночі я знаю
Шукати землю Божу не має сенсу, зараз…
І там, у цьому нереальному місті
Відлуння туги за домом повертаються
Тож тепер самотність покриває кожне обличчя плачем
Але ці втрачені герої лежать у своїх спогадах
Іноді прикуті, як можуть бути тільки чудові сни
У цій останній казці повертається відлуння туги за домом
Тож тепер, тепер самотність, вона охоплює кожне обличчя
Але ці втрачені іскри лежать у їхніх спогадах
Іноді прикуті, як можуть бути просто чудові сни