Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Внуки богов, виконавця - Сколот. Пісня з альбому От истока рода, у жанрі Фолк-рок
Дата випуску: 09.03.2015
Лейбл звукозапису: Music1
Мова пісні: Російська мова
Внуки богов(оригінал) |
Бурлящая бездна друзей собирает, |
Бездушная черня поражает клыки, |
И боль словно меч нашу плоть разрывает, |
И рвется огонь из пробитой груди. |
Но в бойне с судьбой не сгноим наши души, |
Ни шагу назад, стиснув зубы вперед, |
Пусть смерть за спиной безустанно хохочет, |
И шторм задыхаясь от гнева ревет. |
Мы знаем ту песнь, что ведет нас сквозь тернии, |
Бессилен и страх против веры святой, |
И копья врага не сразят эту веру, |
Ведь песня та в нас вьет и холод и зной. |
В раю неземном или в сече кровавом |
Мы вспомним всегда те родные места |
Запах реки и лесную прохладу |
Пение птиц у ночного костра. |
Но пока только шторм, злая схватка со смертью, |
Перед нами порой мгла слепая стоит, |
Но мы верим в наш путь, мы поем свою песню, |
И она, как стрела, над волнами летит. |
Да, мы внуки богов и в нас есть еще силы, |
И пусть далеко от заветной мечты, |
И пусть от усталости кровь в венах стынет, |
А цели своей мы как прежде верны. |
(переклад) |
Вирує безодня друзів збирає, |
Бездушна чорна вражає ікла, |
І боль немов меч нашу плоть розриває, |
І рветься вогонь із пробитих грудей. |
Але в бойні з долею не згноїмо наші душі, |
Ні кроку назад, стиснувши зуби вперед, |
Нехай смерть за спиною невпинно регоче, |
І шторм задихаючись від гніву реве. |
Ми знаємо ту пісню, що веде нас крізь терни, |
Безсилий і страх проти віри святої, |
І списи ворога не вразять цю віру, |
Адже пісня та в нас в'є і холод і спеку. |
В раю неземному або в сечі кривавому |
Ми згадаємо завжди ті рідні місця |
Запах річки та лісову прохолоду |
Спів птахів у нічного багаття. |
Але поки що тільки шторм, зла сутичка зі смертю, |
Перед нами часом імла сліпа стоїть, |
Але ми віримо в наш шлях, ми співаємо свою пісню, |
І вона, як стріла, над хвилями летить. |
Так, ми внуки богів і нас є ще сили, |
І нехай далеко від заповітної мрії, |
І нехай від втоми кров у венах холоне, |
А цілі своєї ми як раніше вірні. |