Переклад тексту пісні Никита Михалков - Палево

Никита Михалков (оригінал)

Рассыпется звёздами над городом зимняя ночь
Ко мне в Переделкино приедет Никита Михалков
Последним автобусом полным лесных колдунов
Он едет ко мне домой, едет ко мне домой.
Серебряным инеем на стёклах мигают цветы
Скрип снега на улице, таинственный кашель у ворот
Ко мне едет сам Михалков, он видит всё наоборот
Он видит почти как я, даже лучше, чем я
Ему нужно немногое, совсем немногое
Ну, зачем ему многое?
Ему нужно немногое.
Совсем немногое!
Немногое!
Ну, зачем ему многое?
ему нужно немногое!
С букетом подснежников он как бы плывет через парк
Вдруг замер под яблонькой, наверно подумал о чем-то своём
Раскрыл свои руки как зонт, вонзил в себя радость
И двинулся дальше, дальше и дальше
Соседи по лестнице куда-то ушли и закрыли дверь
Теперь в их квартире живет незримый для глаз добрый пенсионер
Он курит восточный кальян, он ест удивительный плов,
Его мозг как воздушный шар, летящий над пропастью радости
Ему нужно немногое, совсем немногое
Ну, зачем ему многое?
Ему нужно немногое.
Совсем немногое!
Немногое!
Ну, зачем ему многое?
ему нужно немногое!
Давай спрячем алое солнце, которое я — твой папа-поэт
Разламывал надвое и вкладывал в добрые глазки твои
В них жили послушные вещи — котята и лошади
В них жил дядя Стёпа, как будто далёкий маяк с берегов неоткрытой земли
Метель убрала твой след, уже недалёк полночный час
Всё стихло, лишь слышно, как блеет козлёнок в далёком лесу
Заблудший козлёнок, он такой одинокий,
Но он имеет право любить и тебя и меня!
Ему нужно немногое, совсем немногое
Ну, зачем ему многое?
Ему нужно немногое.
Совсем немногое!
Немногое!
Ну, зачем ему многое?
ему нужно немногое!

Никита Михалков (переклад)

Розсипається зірками над містом зимова ніч
До мене в Переділкіно приїде Микита Михалков
Останнім автобусом повним лісових чаклунів
Він їде до мене додому, їде до мене додому.
Срібним інеєм на стеклах блимають квіти
Скрип снігу на вулиці, таємничий кашель біля воріт
До мене їде сам Михалков, він бачить все навпаки
Він бачить майже як я, навіть краще, ніж я
Йому потрібне небагато, зовсім небагато
Ну, навіщо йому багато чого?
Йому потрібне небагато.
Зовсім небагато!
Небагато!
Ну, навіщо йому багато чого?
йому потрібне небагато!
З букетом пролісків він як би пливе через парк
Раптом завмер під яблунькою, мабуть, подумав про щось своє.
Розкрив свої руки як парасольку, встромив у себе радість
І рушив далі, далі і далі
Сусіди по сходах кудись пішли і зачинили двері
Тепер у їхній квартирі живе незримий для очей добрий пенсіонер
Він курить східний кальян, він їсть дивовижний плов,
Його мозок як повітряна куля, що летить над прірвою радості
Йому потрібне небагато, зовсім небагато
Ну, навіщо йому багато чого?
Йому потрібне небагато.
Зовсім небагато!
Небагато!
Ну, навіщо йому багато чого?
йому потрібне небагато!
Давай сховаємо червоне сонце, яке я твій тато-поет
Розламував надвоє і вкладав у добрі очі твої
В них жили слухняні речі — кошенята і коні
В них жив дядько Степа, ніби далекий маяк з берегів невідкритої землі
Метель прибрала твій слід, вже недалеко опівнічна година
Все стихло, лише чутно, як блищить козеня в далекому лісі
Заблукале козеня, воно таке самотнє,
Але він має право любити і тебе і мене!
Йому потрібне небагато, зовсім небагато
Ну, навіщо йому багато чого?
Йому потрібне небагато.
Зовсім небагато!
Небагато!
Ну, навіщо йому багато чого?
йому потрібне небагато!