Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Никита Михалков , виконавця - Палево. Пісня з альбому Шаровары Вячеслава, у жанрі Русский рокНикита Михалков(оригінал) |
| Рассыпется звёздами над городом зимняя ночь |
| Ко мне в Переделкино приедет Никита Михалков |
| Последним автобусом полным лесных колдунов |
| Он едет ко мне домой, едет ко мне домой. |
| Серебряным инеем на стёклах мигают цветы |
| Скрип снега на улице, таинственный кашель у ворот |
| Ко мне едет сам Михалков, он видит всё наоборот |
| Он видит почти как я, даже лучше, чем я |
| Ему нужно немногое, совсем немногое |
| Ну, зачем ему многое? |
| Ему нужно немногое. |
| Совсем немногое! |
| Немногое! |
| Ну, зачем ему многое? |
| ему нужно немногое! |
| С букетом подснежников он как бы плывет через парк |
| Вдруг замер под яблонькой, наверно подумал о чем-то своём |
| Раскрыл свои руки как зонт, вонзил в себя радость |
| И двинулся дальше, дальше и дальше |
| Соседи по лестнице куда-то ушли и закрыли дверь |
| Теперь в их квартире живет незримый для глаз добрый пенсионер |
| Он курит восточный кальян, он ест удивительный плов, |
| Его мозг как воздушный шар, летящий над пропастью радости |
| Ему нужно немногое, совсем немногое |
| Ну, зачем ему многое? |
| Ему нужно немногое. |
| Совсем немногое! |
| Немногое! |
| Ну, зачем ему многое? |
| ему нужно немногое! |
| Давай спрячем алое солнце, которое я — твой папа-поэт |
| Разламывал надвое и вкладывал в добрые глазки твои |
| В них жили послушные вещи — котята и лошади |
| В них жил дядя Стёпа, как будто далёкий маяк с берегов неоткрытой земли |
| Метель убрала твой след, уже недалёк полночный час |
| Всё стихло, лишь слышно, как блеет козлёнок в далёком лесу |
| Заблудший козлёнок, он такой одинокий, |
| Но он имеет право любить и тебя и меня! |
| Ему нужно немногое, совсем немногое |
| Ну, зачем ему многое? |
| Ему нужно немногое. |
| Совсем немногое! |
| Немногое! |
| Ну, зачем ему многое? |
| ему нужно немногое! |
| (переклад) |
| Розсипається зірками над містом зимова ніч |
| До мене в Переділкіно приїде Микита Михалков |
| Останнім автобусом повним лісових чаклунів |
| Він їде до мене додому, їде до мене додому. |
| Срібним інеєм на стеклах блимають квіти |
| Скрип снігу на вулиці, таємничий кашель біля воріт |
| До мене їде сам Михалков, він бачить все навпаки |
| Він бачить майже як я, навіть краще, ніж я |
| Йому потрібне небагато, зовсім небагато |
| Ну, навіщо йому багато чого? |
| Йому потрібне небагато. |
| Зовсім небагато! |
| Небагато! |
| Ну, навіщо йому багато чого? |
| йому потрібне небагато! |
| З букетом пролісків він як би пливе через парк |
| Раптом завмер під яблунькою, мабуть, подумав про щось своє. |
| Розкрив свої руки як парасольку, встромив у себе радість |
| І рушив далі, далі і далі |
| Сусіди по сходах кудись пішли і зачинили двері |
| Тепер у їхній квартирі живе незримий для очей добрий пенсіонер |
| Він курить східний кальян, він їсть дивовижний плов, |
| Його мозок як повітряна куля, що летить над прірвою радості |
| Йому потрібне небагато, зовсім небагато |
| Ну, навіщо йому багато чого? |
| Йому потрібне небагато. |
| Зовсім небагато! |
| Небагато! |
| Ну, навіщо йому багато чого? |
| йому потрібне небагато! |
| Давай сховаємо червоне сонце, яке я твій тато-поет |
| Розламував надвоє і вкладав у добрі очі твої |
| В них жили слухняні речі — кошенята і коні |
| В них жив дядько Степа, ніби далекий маяк з берегів невідкритої землі |
| Метель прибрала твій слід, вже недалеко опівнічна година |
| Все стихло, лише чутно, як блищить козеня в далекому лісі |
| Заблукале козеня, воно таке самотнє, |
| Але він має право любити і тебе і мене! |
| Йому потрібне небагато, зовсім небагато |
| Ну, навіщо йому багато чого? |
| Йому потрібне небагато. |
| Зовсім небагато! |
| Небагато! |
| Ну, навіщо йому багато чого? |
| йому потрібне небагато! |