Читав молитву слабкий голос у тиші
|
Під склепіннями та куполами храму,
|
І сина, виховавши, віддати війні
|
Так не хотіла, не хотіла мама,
|
Так не хотіла, не хотіла мама,
|
І ось тепер молитва в тиші.
|
У вогнях свічок лилася молитва в тишу,
|
Усі хто любив і знав сьогодні разом.
|
Він так же, як і ти, грав у війну,
|
І жив у під'їзному та безпечному дитинстві,
|
І в цьому світі всім вистачало місця,
|
І не ділили на куски країну.
|
Приспів:
|
Засвітіть свічки і нехай мовчать дзвони,
|
Засвітіть свічки, зупиніть хід годинника,
|
Засвітіть свічки в день, коли в світі стільки зла,
|
Що навіть бог закрив від нас обличчя.
|
Засвітіть свічки, коли ховає сина мати,
|
Засвітіть свічки, коли за вікнами війна,
|
Коли ми все зійшли з розуму, але бог ще не покинув нас,
|
Засвітіть свічки.
|
Вогні свічок горіли зірками в сльозах,
|
І відспівував священик сина душу.
|
І пам'ятає мати, як у листах він писав
|
Не бійся, мамо, і про війну не слухай,
|
І листів більше слати вже не потрібно,
|
Я через місяць приїжджаю сам.
|
Приспів:
|
Засвітіть свічки і нехай мовчать дзвони,
|
Засвітіть свічки, зупиніть хід годинника,
|
Засвітіть свічки в день, коли в світі стільки зла,
|
Що навіть бог закрив від нас обличчя.
|
Засвітіть свічки, коли ховає сина мати,
|
Засвітіть свічки, коли за вікнами війна,
|
Коли ми все зійшли з розуму, але бог ще не покинув нас,
|
Засвітіть свічки.
|
Йде війна неіснуючих ворогів.
|
Горять у церквах по убієнним свічки.
|
Моліться, і, можливо, дурнів
|
У країні безрідної стане трохи менше,
|
Ну, а поки покриті сотні жінок
|
Прапори чорних, жалобних хусток.
|
Приспів:
|
Засвітіть свічки, нехай замовчать дзвони,
|
Засвітіть свічки, зупиніть хід годинника,
|
Засвітіть свічки в день, коли в світі стільки зла,
|
Що навіть бог закрив від нас обличчя.
|
Засвітіть свічки, коли ховає сина мати,
|
Засвітіть свічки, коли за вікнами війна,
|
Коли ми все зійшли з розуму, але бог ще не покинув нас,
|
Засвітіть свічки. |