| Розлюби мене, позабудь мене,
|
| Добрим іменем не згадай мене,
|
| І, щоб юні літа не поранити,
|
| Ці слова мої вивій з пам’яті.
|
| У твоїх світах трави росяні,
|
| Не мені збирать їхнє золото.
|
| Над моїм чолом — сонце осені,
|
| Може й світить ще, тільки холодно…
|
| Позабудь мене, розлюби мене,
|
| А зустрінемось — обійди мене,
|
| Навіть поглядом обмини мене,
|
| Обмани себе, обмани мене.
|
| За печалями радість відгула,
|
| Там любов свої сіті кинула,
|
| А моя — давно переїхала
|
| По дзвінких мостах, по калинових.
|
| Вороні літа віють гривами
|
| Та «Кого ми ждем», — все запитують,
|
| «Лиш озвись до нас — так полинемо,
|
| Що зірки згорять під копитами!»
|
| Гей, летіть, летіть блискавицями
|
| Понад веснами, серед осені.
|
| До кінця мені будуть снитися
|
| Молоді літа, трави росяні.
|
| Рано, рано, ранесенько,
|
| Ранесенько була я,
|
| Та тільки рано, рано, ранесенько,
|
| Ранесенько була я.
|
| Гей, летіть, летіть блискавицями
|
| Понад веснами серед осені.
|
| До кінця мені будуть снитися
|
| Молоді літа, трави росяні.
|
| До кінця мені будуть снитися
|
| Трави росяні… |