| Немов хмари, сумно і довго
|
| Над країною проходили століття,
|
| І сльозами котилася Волга —
|
| Неосяжна наша річка.
|
| Не здавалася ланцюгам і обманам
|
| Блакитна дорога країни,—
|
| Недаремно Степан з Ємельяном
|
| Вниз по Волзі водили човни.
|
| Приспів:
|
| Красуня народна,
|
| Як море, повноводна,
|
| Як Батьківщина, вільна,
|
| Широка,
|
| Глибока,
|
| Сильна!
|
| Багато пісень над Волгою дзвеніло,
|
| Так спів був у пісень не то:
|
| Перш пісні туга наша співала,
|
| А тепер наша радість співає.
|
| Розірвали ми сірі хмари,
|
| Над країною весна розцвіла,
|
| І, як Волга, річкою могутньою
|
| Наше вільне життя потекло!
|
| Приспів.
|
| Багато пісень про Волгу проспівано,
|
| Але ще не склали такий,
|
| Щоб, сонцем радянським зігріти,
|
| Задзвеніла над Волгою-річкою.
|
| Гримнемо пісню і дзвінко і сміливо,
|
| Щоб у ній наша сила жила,
|
| Щоб до самого сонця летіла,
|
| Щоб до самого серця дійшла!
|
| Приспів.
|
| Наше щастя, як травень, молоде,
|
| Нашу силу не можна скрушити,
|
| Під щасливою радянською зіркою
|
| Добре і працювати і жити.
|
| Хай вороги, як голодні вовки,
|
| У кордонів залишають сліди, —
|
| Не бачити їм красуні Волги
|
| І не пити ним із Волги води! |