Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні What Dust Is, виконавця - Kiran Leonard. Дата випуску: 30.09.2021
Мова пісні: Англійська
What Dust Is(оригінал) |
| They are together in a small brown bed |
| One takes the other by the arm and asks what dust is |
| The slow hum of moving traffic |
| Outside, and the sun stretching in through a mirror-frame |
| Gives pause to a silly question |
| And the other sits up, looks beside them and laughs |
| As light passes over their skin |
| Through a line of patient motorists in their mists |
| Their bodies are just like seashells |
| And the trees on the street sound just like the sea |
| And one just about spots, in the beams |
| Floating in, the rough specks of the heavy day |
| We are living at a distance |
| The right-now coils in the glow and licks its fur |
| And behind-it is unthreading |
| Beyond the spotlights, the threads run, into the soil to wait for us |
| It’s night now, the other is sleeping |
| Couples leave restaurants, roll their cigarettes |
| One is looking, hears but barely sees |
| Is following something, that’s flowing underneath |
| Now one shrieks and clasps at the dark |
| And the land speaks |
| The other wakes now, turns towards the commotion |
| One is groping the ground, tracing an outline |
| Through the thick silhouette of daylight |
| Traced topographic airs |
| Stream of old embers, now heading backwards |
| To the roots of our years, then climbing— |
| (переклад) |
| Вони разом у маленькому коричневому ліжку |
| Один бере другого за руку й запитує, що таке пил |
| Повільний гул рухомого трафіку |
| Надворі й сонце, що простягається крізь рамку дзеркала |
| Призупиняє безглузде запитання |
| А другий сідає, дивиться поруч і сміється |
| Коли світло проходить по їх шкірі |
| Крізь чергу терплячих автомобілістів у тумані |
| Їхні тіла схожі на черепашки |
| А дерева на вулиці звучать як море |
| І один лише про плями, в променях |
| Спливають грубі плями важкого дня |
| Ми живемо на відстані |
| Зараз він згортається в світі й облизує своє хутро |
| А позаду розподіл |
| За прожекторами нитки втікають у ґрунт, щоб чекати на нас |
| Зараз ніч, інший спить |
| Подружжя виходять з ресторанів, згортають сигарети |
| Один дивиться, чує, але ледве бачить |
| Слідкує за чимось, що тече під ним |
| Тепер один кричить і чіпляється за темряву |
| І земля говорить |
| Інший зараз прокидається, повертається до метушні |
| Один намацує землю, обрисовуючи обрис |
| Крізь густий силует денного світла |
| Простежено топографічне повітря |
| Потік старого вугілля, який тепер рухається назад |
| До коріння наших років, потім підйом — |