| Ти вдивляєшся у вечір рахуєш вогники,
|
| Голубить сукня ніжно плечі - твій дім чекає когось,
|
| І чомусь горять дві свічі,
|
| Хоча вже він не тут давно,
|
| Коли зламалося крило,
|
| І забула ти…
|
| Де росли ці квіти
|
| Де був теплий вітер,
|
| Де грілось крізь його тепло,
|
| Де світ інший ніж завжди було.
|
| Що знайдеш у собі,
|
| Що не зникло в тобі,
|
| Те що снігом вже давно замело,
|
| Згадаєш, проживеш це в миті знов.
|
| Ловлять іноді твій погляд,
|
| Вони пелюстками,
|
| Що підходить близько поряд,
|
| І знов тікає кудись,
|
| Ти хотіла бачить в комусь,
|
| Те, що у ньому берегла,
|
| Що килим мовча застила,
|
| Залишає там…
|
| Де росли ці квіти
|
| Де був теплий вітер,
|
| Де грілось крізь його тепло,
|
| Де світ інший ніж завжди було.
|
| Що знайдеш у собі,
|
| Що не зникло в тобі,
|
| Те що снігом вже давно замело,
|
| Згадаєш, проживеш це в миті знов.
|
| Що триватиме мов вічність,
|
| І в цю мить ти будеш там,
|
| Повернеш життя назад.
|
| Де росли ці квіти
|
| Де був теплий вітер,
|
| Де грілось крізь його тепло,
|
| Де світ інший ніж завжди було.
|
| Що знайдеш у собі,
|
| Що не зникло в тобі,
|
| Те що снігом вже давно замело,
|
| Згадаєш, проживеш це в миті знов.
|
| Те що снігом вже давно замело,
|
| Згадаєш, проживеш це в миті знов. |