| Страх несе ув'язнення
|
| Руки в фарбі білої несуть ключі
|
| Тут вічність тане в повітряній масі
|
| І десь двері з в'язниці (Воу!)
|
| Вихід через рани
|
| Серце — лише симулятор цієї ночі
|
| Воно стукає в ритмі шуму тачки
|
| Ми їдемо в частю одні
|
| Мені чути тільки подих почуттів
|
| Твій час немов ваги
|
| Твій кожен зітхання як суміш
|
| З ридання, сміху і істинної порожнечі,
|
| Але там де горизонт йде вище пальм
|
| Відлітає цей прощальний гриб
|
| І я забрав із собою цю таємницю подалі від ніх
|
| Я точно знаю, що не зійшов з шляху
|
| Плюс я впевнений у тому, що ти не знаєш, як
|
| Ми опинилися в місці, де ми захочемо
|
| Того, що ніколи ніхто не пропонував
|
| Це не п'яне марення, коли ти брешеш собі
|
| Зауваж і ти момент, коли ми на хвилі
|
| Коли ти високо, але в самотності
|
| Я буду поруч і покажу тобі
|
| Що відстаней немає, і що межа одна
|
| Це не наша смерть, це твій новий світ
|
| В цих очах вогонь у сні не відрізнити
|
| Він однак у тому, що просить говорити
|
| Дай мені відповіді на питання, що про любов
|
| Темний вовк крадеться все тихіше
|
| Вночі ми з тобою одні
|
| Сталь лежить на білих руках
|
| Останній день на цій землі
|
| Оксамитова кров відкриває
|
| Те, що ти відповіла мені
|
| Дай мені відповіді на питання, що про любов
|
| Темний вовк крадеться все тихіше
|
| Вночі ми з тобою одні
|
| Сталь лежить на білих руках
|
| Останній день на цій землі
|
| Оксамитова кров відкриває
|
| Те, що ти відповіла мені
|
| Дай мені відповіді
|
| Про любов, про кохання
|
| Дай мені відповіді |