| Як багряний і бурштин заглядають крізь покинуті
|
| Залишається твій безгробний шепіт
|
| Де час ніколи не може жити в цьому самотньому пеклі
|
| Хоча ми вільні від його ланцюгів
|
| Бо я не такий, як був колись
|
| Я бажаю шукати та дивитися повернення
|
| Зустріч тіней, пір року
|
| Як колись вони блукали без догляду
|
| Кров і вино, божественне мистецтво
|
| Увесь туман кипить, ніколи не спить
|
| Коли я чекаю в твоєму захопленні, звук нашого сміху
|
| Меч у моїй руці, я встану
|
| Бо темрява в очікуванні, переможи й покинеш
|
| Освітлення зла божественного
|
| З вічнозеленої землі, де велить знання
|
| Покровителі права залишаються
|
| І вічно перебуває в землях потой
|
| МЕВН ЛЛАДДУ Я СЕСОН ГАН ДДВІЛО СИМРУ
|
| Будь знайдений у потягах кошмару, твоя темрява залишається
|
| Нестабільна організація, яка зазнала змін
|
| Туга, виражена через розповіді про смерть
|
| Оскільки нескінченність об’єднується, ми залишаємося разом із каосом
|
| Століттями темрява розкриє місячне небо
|
| Цей скорботний звук, коли темрява опускається на твоє обличчя
|
| Я не бачу далі туману, що спотворює твою тінь
|
| «Ніж страшних рабів».
|
| І ти б продав свою вмираючу душу
|
| За життя, що горить
|
| Щоб тисяча життів була схована в морозі
|
| Назавжди у полоні за війну, яку вони програли
|
| Охоплений зловісним болем, залишається лише жах
|
| І багряний, покинутий, ховається в соромі |