| Ось та весна
|
| де ти і я тілами зустрілися,
|
| Не втримались і впали.
|
| Клята зима
|
| де ти і я об неї розбилися
|
| ковтнули і пропали.
|
| Я намалюю Бога,
|
| най він знайде тебе, покаже ми дорогу,
|
| де ангел мій на полі і я йду до нього,
|
| спішу до тебе — зустрічай,
|
| спішу до тебе — зустрічай!
|
| Для чого ти, для чого я, на світ народилися?
|
| для чого все пізнали…
|
| ми ж як весна — у світі зла нема
|
| в закінчення — не крайні не останні.
|
| Я намалюю сонце,
|
| та чи знайде тебе, осяє нам дорогу?
|
| Де ангел у віконці і я йду до нього,
|
| Спішу додому — зустрічай!
|
| Тільки де є ти — мій рай!
|
| Тільки де є ти — є рай!
|
| Тільки де є ти — мій рай!
|
| Спішу додому — зустрічай! |