| Ніби пошепки небу соромно,
|
| Плаче холодом, білим золотом.
|
| Ми різні, як два полюси.
|
| Не питай мене скільки буду я,
|
| Може ти — це я, ось і є життя.
|
| Ми вільні, як два полюси.
|
| Я не в гуморі, чи не в голосі,
|
| П’яні в космосі, їм не холодно.
|
| Ми різні, як два полюси.
|
| Скільки вільних місць та чиїсь слова,
|
| Залишись нам, болить голова.
|
| Ми вільні, як два полюси.
|
| Приспів:
|
| Нині я живу, нині повернусь,
|
| Я до тебе йду і не боюсь.
|
| Нині я живу, ніби в космоzоо,
|
| Я до тебе йду, ніби знову.
|
| Тихо очі закривай,
|
| Уяви що засинаєш.
|
| Тут ми рівні…
|
| А ти пробач, що налякав,
|
| Я не буду більше, знай.
|
| Тож полетіли…
|
| Приспів:
|
| Нині я живу, нині повернусь,
|
| Я до тебе йду і не боюсь.
|
| Нині я живу, ніби в космоzоо,
|
| Я до тебе йду, ніби знову. |