Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Дед, виконавця - Андрей Заря. Пісня з альбому Не спешите, пацаны, у жанрі ШансонДата випуску: 31.12.2002
Лейбл звукозапису: Creative Media
Мова пісні: Російська мова
Дед(оригінал) |
| Одиннадцать побегов, десятки лагерей. |
| Отсиженно пол века. |
| нет дома и детей. |
| Откинулся на волю под семьдесят уже |
| Здоровье никакое, все отданно тюрьме! |
| А он все также на корточках, |
| А в зубах папиросочка |
| И в глазах не поддельный блеск |
| Фору даст пацанам |
| Позавидуешь памяти, |
| Не услышишь слов матерных, |
| Душ загубленных тоже нет. |
| Все почти за карман. |
| Идут к нему как к Богу, |
| он видит насквозь всех. |
| подушка кислорода |
| Ему нужней чем смех. |
| С ним так легко, нормальным, |
| А бесам тяжело. |
| Конторой персонально |
| Снимается кино. |
| Но часто почему то он вспоминает то Войну с сучней и смуту |
| С подачи оперов |
| Прошло уже пол века, |
| но все же в лагерях |
| Не стало меньше зэков, |
| Но меньше все бродяг. |
| Что жизнь отмерила ему, |
| Он выбрал сам свою судьбу |
| все как хотел, вот только не было свободы! |
| не убивал, за честь стоял |
| И никогда не предавал |
| Никем не писанные строгие законы! |
| Ушел зимой холодной |
| На семдесят седьмом |
| Нехватка кислорода, |
| А думали спасем. |
| И вырос над могилой |
| из камня как живой. |
| Чтоб люди не забыли |
| при жизни был какой! |
| (переклад) |
| Одинадцять пагонів, десятки таборів. |
| Відсиджено півстоліття. |
| немає вдома та дітей. |
| Відкинувся на волю під сімдесят уже |
| Здоров'я ніяке, все віддано в'язниці! |
| А він все також на корточках, |
| А в зубах цигарка |
| І в очах не підроблений блиск |
| Фору дасть пацанам |
| Позаздриш пам'яті, |
| Не почуєш слів матюків, |
| Душ занапащених теж немає. |
| Все майже за кишеню. |
| Ідуть до нього як до Бога, |
| він бачить наскрізь усіх. |
| подушка кисню |
| Йому потрібніший за сміх. |
| З ним так легко, нормальним, |
| А бісам важко. |
| Конторою персонально |
| Знімається кіно. |
| Але часто чомусь він згадує те Війну з сучною і смуту |
| З подачі оперів |
| Минуло вже півстоліття, |
| але все же в таборах |
| Не стало менше зеків, |
| Але менше все волоцюг. |
| Що життя відміряло йому, |
| Він вибрав сам свою долю |
| все як хотів, ось тільки не було свободи! |
| не вбивав, за честь стояв |
| І ніколи не зраджував |
| Ніким неписані суворі закони! |
| Пішов узимку холодною |
| На сімдесят сьомому |
| Нестача кисню, |
| А думали врятуємо. |
| І виріс над могилою |
| з каменю як живий. |
| Щоб люди не забули |
| за життя був який! |